Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Легенда про вовків і шакалів, автор: Наталія Дев’ятко)

Наталю!
Щось я в цій замальовці не все зрозуміла. Що, вбивати це гарно?
Тільки вбивці вовків можуть себе вважати «винятковими особистостями»?
Щось тут треба поправити…
По-перше — на вовків не полювали, щоб з’їсти. Навіть, якщо треба було виживати. Могли вбити тільки, щоб захиститися, чи захистити отару.
Взагалі-то вовк та ведмідь були тотемними предками роду, їх поважали. («Беовульф» —слов’янський аналог «Вовкудлака» ). Згадайте казки — Йванко їздив на вовчику, який йому всіляко допомагав. «Вовчику-братику» — розповсюджене слов’янське звернення до цієї тварини.

Речення: «Колись, за давніх часів, люди вміли розуміти мову птахів і тварин, довжина життя вимірювалася не роками, а сторіччями, та зірки, що бачили ті події, посивіли від часу.» на мій погляд, не зовсім коректне. Може б було краще так:
«Колись, у таку давню-давнину, що й зірки, які споглядали ті події вже посивіли, люди ще вміли розуміти мову птахів і тварин, та жили так довго, що час, який міряв їхнє життя рахувався навіть не роками, а сторіччями.»
«дар винятковості, несхожості на інших, вигнання і самітності, що наділяє владою і чарівністю таланту створення.» Чарівністю таланту? Може «чарівним талантом»? І створення чого? Вкажіть. Або замініть на «дар творчості».

Дуже приємно було вас знову побачити, Наталю!
Пишіть ще.
Творчої вам наснаги, Маріанна Малина.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043552160263062 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати