Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

А де протиотрута?:)

(Рецензія на твір: Радість, або Саша прокидається, автор: Доктор Данаїла Стільчик)

Цікавий поворот сюжету вийшов із сином, але навіть цей промінчик надії героїня начебто давно вже втратила. Здається, що вона навіть не любить його, піклується тільки що скажуть люди. А що б змусило її піднятися, якби не було сина? Знову ж таки - просто треба йти на роботу, щоб не вважали поганою працівницею. Добре видно до чого призводить отака спрямованість на зовнішній світ. І ще яскраво - "іти самій на такий захід – що може бути більш принизливим?". Справді дуже багато людей зараз вважає саме так. Але що ж тут принизливого? Невже краще відсидіти з кимось, кому це дійство байдуже і потім він (чи вона) буде ще довго нарікати на безглуздо згаяний час? Та й кому яке діло - сама людина чи не сама. Мені здається, що у цьому й проявляється свобода, свобода внутрішня, незалежність, самодостатність, і тільки самодостатня людина зможе щось подарувати іншій, самотній егоїст буде тільки брати (було б ще в кого)... Правда, повинен бути бар'єр, це початок. Словом, дякую Вам за твір, є над чим задуматись. Пишіть іще, буду рада! :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027168035507202 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати