Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Що мені не подобається у деяких російських поезіях.

(Рецензія на твір: Ярослав Смєляков. Класичний вірш, автор: Діма Княжич)

Мене можна вважати людиною неврастенічного типу.
Так, мене епізодично щось подразнює. Чому мене не можна вважати стовідсотковим неврастеніком? Бо я деякий термін тримаю емоції в собі, та і неврастенічність буває різною. Це – і захворювання, це і просто порушення психічного стану від впливу подразників. Якими бувають останні? Як виховану людину, мене дратують невиховані, як терплячу – нетерплячі, як творчу – нетворчі люди, які заявляють про себе як про творчих.
Та і не все мене подразнює, та і не на все треба звертати увагу, що я і роблю. Я з дитинства міг уявити себе космонавтом або міліціонером – і жодна людина не відчувала моїх перевтілень. На питання я відповідав, потрібну справу робив. Потім я служив у армії, де було корисно слухати одне, думати про друге, а робити третє.
Про капіляри-судини я ще не кажу, бо з ясністю ума в мене все гаразд. А все одно мене щось дратує, а я витримую в собі цю шипучу суміш, як молоде вино, поки воно не дозріє.
Але ми зараз не говоримо про людей. Тим більше – про таких як я. Не для цього пишуться рецензії. Ми про поезію.
Хоча варто зупинитись на авторі. Мені Дмитро особисто знайомий. Ми пили каву майже на брудершафт.
Вперше його побачивши і почувши його «аз єсмь», я відразу налаштувався на гумор, а не на подразники. Спостерігаючи за ним, коли він вів один з маленьких фестивалів, мені хотілось його слухати. А ще – сміятись з приводу його коментарів. Він вміє розсмішити.
Він випромінює кванти позитивної енергії. Ось хто такий наш колега Дмитро Княжич.
Мене дратують російськомовні вірші. Оці їхні «круша – душа - душа.»… Це, як на мене, примітив. Ну що це за рима? «Суши-души-зємлє-полумглє»….
Навіщо тобі, Дмитро, оці банальні вірші?
Ти віршуєш, як граєш. Мені подобаються твої вірші – та і не мені одному. Одні відмовчуються, другі – не розуміють, треті - не бачать, четверті – гадки про них не мають, п’яті виступають, коли дозріє «шипучка» у поетичній душі…
«Птіц – половіц», «покою – рукою»…
Я нічого не маю проти автора вірша, я за поетичні переклади. Мине година-друга – і Микола Цибенко розмістить ще один поетичний переклад з мого підрядного (я підрядився приносити йому підрядники - жартую) перекладу. І він буде не останнім. Мине тиждень – і ми побачимо конкурсні переклади. Мені подобаються переклади, в яких я кумекаю. На жаль, що тільки технічно. Бо я намагаюсь стовідсотково передати все, що написано.
А тут такі твори, як цей, Смєляковський. Мені відома авторська людська доля ще зі школи, я йому співчуваю, але і погодьтесь, що висока поезія має бути більш високою, даруйте, поезією.
Мені подобаються і автори – природно, що я маю на увазі наших, абсолютно всіх, кому підкоряються переклади, хто знає бодай хоч три або дві мови. Гарніше – п’ять або більше.
Галина Михайлівська, Noella Daath, Михайло Карповий, Микола Цибенко, Траса В’єнц і многая, многая, многая…
Дякую тобі, Дімо Княжич, за переклад. Ти – гарний автор, ти приємний творчий колега.
Нащо тобі оці російські твори з їхніми римами?
Тільки не кажіть мені ніхто про глибинні пласти смислів у цьому Ярославовому творі.
Роздратуєте. І буде те, що вчора. Анекдот цей вам відомий. Нічого не буде.
Я знову зникну на певний час. Відпочивати від мук бачити. Релаксувати.
Отаке о.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.029712915420532 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати