Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Чаєтітіє лицаря Мартина

(Рецензія на твір: Легенда про залізну вежу, автор: Наталія Добжанська)

Давніше я звернув увагу на інший текст пані Наталі - "Сигнал". Ця психологічна замальовка видалася мені цікавою. Саме тому я вирішив прочитати "Залізну вежу". Щоб виконати епитимію, накладену на нас М.Гоголем у в вигляді рецензій, я вирішив викласти тут кілька своїх думок щодо цього тексту.
Задум видався мені цікавим, загалом текст справляє непогане враження, хоч я і не цілком поділяю захвату попередніх рецензентів. Отож, переходжу до критики:

Нмд, авторка попала між жанрами: десь посередині між казкою і фентезі. У тексті зустрічаються прийоми і того і того. Твір і думки, закладені в текст досить дорослі, а обезособлений герой - напочатку просто хлопець, або ж лицар без страху і сумнівів (типово казковий заворот - типу "жили собі дід і баба"). Лише наприкінці читач дізнається що його звати Мартин. Мотивація старійшин теж не надто переконлива - ніззя значить ніззя. Типу - не сідай на пеньок, не їж пиріжок - знову казковий прийом. Але за суттю і духом це оповідання - фентезі. Зокрема, немає яскраво вираженого виховного моменту наприкінці,характерного казці. Тобто, авторка почала опоідання як казку, а закінчила, як фентезі. Нмд, варто було триматися одного жанру від початку і до кінця.
При простому і ясному початку і цікавому фіналі вийшла дещо змазаною середина твору. Тобто діалоги героя з Володаркою лісу. Щось надто просто вона віддала йому могутній артефакт. Незрозуміла мотивація її вчинку - якщо вона знала як цю вежу зруйнувати, мала б уявляти наслідки. Її вчинок набрав би осмисленості лише тоді, коли б авторка якось натякнула, що та ну дуже не любить людей. Наприклад - було б не зле вказати що ця Володарка лісу - не людина, а щось на зразок підлого зеленого губліна і уя ця наступна різанина лише буде її тішити. А на разі її вчинок ніяк не вмотивований.
Далі трошки зупинюся на деталях антуражу - бо ж хтось із великих казав, що диявол ховається у дрібницях. Насамперед - чай. Спадають на думку тлусті московитські купці із самоваром або ж вікторіанська вітальня. Краще б вони пили якийсь відвар, варево, настоянку.
намацував собі шлях дерев’яним костуром - костуром користуються каліки, лицар Мартин міг користуватися палицею.
Я виховала тебе лицарем без страху і сумніву – щоб не загинув, як твій батько...” - ця фраза провисає, про батька героя не згадувалося ні до того, ні після того.
Наприкінці зазначу, що мені здається, що цій ідеї трохи тісно у цьому оповіданні, цей текст можена розвинути у невелику повість у жанрі фентезі.
На цьому зичу авторці успіхів і прошу адекватно сприйняти мої цілком дружні зауваження.

З повагою,
Кам.Ю

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.031952857971191 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати