Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Квітка

(Рецензія на твір: Дивовижні пригоди Дмитрика та Марійки (розділ 9), автор: Олексій Тимошенко)

Добра мета у казки, хороші слова, гарні герої і винахідливість автора… заінтригували і поволі повели у подорож. По дорозі подорож загубилася в казкових пригодах з усією дитячою чарівністю. Як людина доросла ви зуміли пройнятися психологією дітей. Мені, як мамі було цікаво читати спостереження за поведінкою дітей, за ходом їх думок, їх неперевершеною логікою. Ви вправно передали набуте власним життям, адже живете в оточенні дітей(така моя думка). А ще краще глибоко в душі ви є дитиною. Тільки одне, можливо перебільшення, а може й ні(просто я по своїй донечці розсуджую), занадто вже ляльки Марійки панянки, ну з косметикою, феном і все таке… Мені чогось захотілося аби вони були простенькими дівчатками, як Марійка. Адже ігри та іграшки в усій повноті передають характер, уподобання… самої дитини. Що до машинок та хлопчика, маю одного юного друга, який колекціонує маленькі та великі, вже цілу кімнату ними завалив, і все ще мало. Він з усіма встигає погратись, щоправда, як пішов до школи то часу стало на це менше. Але кожен раз приходить до них, як до своїх друзів, розмовляє з ними і навипередки ганяє по хаті та двору. Тож хочеться аби всі герої вашої казочки були друзями. Аби Марійка та Дмитрик мали їх за своїх друзів, справжніх і живих. Адже казковий світ беззапреречно вірить і не має сумнівів що до справжності того чи іншого героя. Ваші ж дітки дуже були здивовані, що їх іграшки живі. Я намагаюсь сказати: якщо Марійка розмовляла з своїми ляльками, а Дмитрик з солдатиками, то в своїй дитячій уяві вони завжди бачили їх живими. Дітки живуть у своєму дитячому світі, як у капсулі, а дорослий світ немов пелена у яку вони сповиті, і яку як притаманно дитині розкуйовджують ніжками та ручками… Ну це спостереження на майбутнє ваших казок.

Тепер думка діток:
Вони слухали мовчки, поки що… :) Хлопчики захопились частиною з Малюком. Дівчатка не менш дивовижно усміхались, коли перепитували в мене про його(Малюка) очі. А я їм казала, що вони великі і дуже добрі. Тоді дівчатка малювали в уяві машинку-дівчинку, з довгими віями, та бантиком… Коли найменшенька спитала – а якого вони кольору? Я відповіла, що світлого, адже освічують шлях. Тоді мене стали питати, якими напевно великими кроками крокував Світлячок, а Сірко, Мурко, Дмитрик та Марійка ледве встигали за ним і то бігом, тому запропонували аби Світлячок взяв їх на свої великі, сильні руки….
Тож дітки з захопленням слухали, але так і не знайшли Чарівну Квітку, бо казка не скінчилася. Тому попросили мене аби дядя Олексій її дофантазував. І ще просили сказати – будь ласка. Тож я і кажу – будь ласка.

Гарна казочка. Але таки додайте більше щирої дитячої наївності і можна малювати. До речі, як маєте змогу то почитайте діткам свою казочку і попросіть їх намалювати її. Ви будете в захопленні від побаченого.

З повагою та найкращими побажаннями Світлана

Про граматичні помилки казати нічого не буду, бо то не моя професія.
І ще мало не забула: Квітка живе на Галявині, а Галявина - в обіймах Лісу. Ви попросіть його і він лагідно розбудить Квітку... :)
Ага - поменшше сірих котів, побільше - доброго Світла Світлячка у їх хитрих очах.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.030647039413452 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати