Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Не забуваймо трагічної долі письменника Жоржа Незабудкіна!

(Рецензія на твір: Письменник Незабудкін , автор: Климентій Осика-Маєвський, граф)

Певен, якби він був підписувався «Гриць Незабудько», його б спіткала инша доля!
Графе, на загал, я отримую задоволення почитуючи ваші кучеряві а-ля детективні байки на ГАКу. Утім, це може бути лишень моїм першим враженням, яке иноді виявляється оманливим. Адже, якщо копнути трохи глибше… на поверхню починають вигулькувати різноманітні черв’ячки-хробачки й усіляка инша ~~охабень~~ комашня, яка псує смачнючий борщ вашої прози не згірш, ніж одна-дві жирні мухи в мисці.

Спершу, якщо Ви граф і конче мусили про це сповістити усьому світові, то виникає питання – навіщо? Адже з цим, мабуть, мусить пов’язуватися певний стиль спілкування? Вишуканий, вибагливий, шляхетний? Натомість, маємо у Ваших оповідках розповідь від першої особи селянського походження, такого собі хлопа-селюка з челяді, нижчих верств фольклорної популяції, що видряпався у «городські» виключно завдяки вмінню прислужуватися, пристосовуватися, принижуватися, асимілюватися, мімікрувати. Не графське це! Відтак сумніви у читача починаються вже з самісінького початку, з оцього дисонансу між автором-«графом» і оповідачем-«холопом».

Тепер щодо «історичности». Перепрошую, графе, але без лапок тут не обійтися. Адже попри або завдяки саме легкости прочитання й усім тим чеснотам, на які звернули увагу попередні рецензенти, Вашій байки набувають сучасної актуальности у прямій пропорції до втрати у них відчуття історичности. Здається, я вже писав про особливості Вашого письма з надуживанням дієслів у теперішньому часі. Ідеться мені, насамперед, про стиль розповіді, яка жодним чином не нагадує те, як писалося наприкінці ХІХ і на початку ХХ сторіч.

Звичайно, осучаснення – річ дуже потрібна в історичній прозі, але ж не на шкоду історичній правді! Відтак, написання «графом» твору від першою особи «холопа» в теперішньому часі не тільки заплутує сприйняття Вашого персонажа, але й поглиблює дисонанс.

Утім, якщо за мету ставилася така собі легка іронія з елементами пародії – таке цілком може бути. Певен, що та катавасія, що закрутилася нині довкола книжки Олеся Ульяненка у цій суверенній і незалежній республіці, мала своїх прототипів і у самодержавній імперії понад сторіччя тому. А відтак, незле нам нагадати, що отакі писмьенники жоржі незабудкіни живуть і вмирають серед нас коханих...

Підсумовуючи зазначу, що сюжетні лінії, хоч і не завжди відрізняються свіжістю й оригінальністю, але на загал, і особливо тут на ГАКу, варто сприймати вельми позитивно. Адже, найголовніший показник будь-якої прози – читати це цікаво! Стосовно художньої образности – серйозні проблеми. Попри те, що образ оповідача вимальовується досить цікаво, достовірно й людяно, але оповідання написано доволі схематично. Утім, якої «художности» варто очікувати від малописемного стародавнього мента, якій сам зізнається у нелюбови до читання книжок!

Отже, маємо що маємо… І сподіваємося на ліпше, пане графе!

Щиро,
Олесь Б :) (з різночинців)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044068098068237 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати