ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 723
Творів: 10902
Рецензій: 16602

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Статус "ШО?"...

(Рецензія на твір: Інтерактивний ЗВІТ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! (v. 1.178), автор: Петрик П*яточкін)

© Макс Сторожук, 21-09-2006
Сидить, бачу, дівчина і плаче, а ще через мить бачу, що не плаче і знову плаче і не плаче, ридає так собі... усміхається, а може й цілком сміється...
Лялька привітала і пригостила кавою. Смачного! Зустріч на пероні – зустріч біля під’їзду Львівського театру Ляльок. З одного боку понівечена бруківка, бо трамвайні колії маршруту № 6 лікують-лікують-ніякневилікують, а з інакшого боку вже третя цигарка і ще одна філіжанка кофеїну, але не наодинці, а з Юрієм Камаєвим, і то перше моє знайомство з ГАКівцем в реалі.
...а далі знову знайомство і знову і не знати як бути, бо за якусь мить та й почнеться церемонія. Боляче так, НЕЗРУЧНООО, бо щось нерви не таке як щодня працюють, а всіх же хочеться почути особисто, торкнутись до рукава, чи то пак автографа вирвати, кавусі посьорбати наодинці, викурити одну-дві цигарки та й побазікати про те та про се...
Виходжу я до мікрофону, а тут голос якийсь лунає зі стелі, а то є мій голос, то БЛЯ мій ГоЛоС і все, - капці, яке тут читання, які тут слова, анічогісінько не міг згадати з підготовлених промов – щось таке прокукурікав і на тому все скінчилось.
А друге дихання відкрилось згодом, - підійшов до Максима Колиби ( чи то інтуїтивно туди мене прибило?!), сам, завстидавшись, подав руку козаку якого звуть ZIPA, Кока Черкаський певно ледь в’їхав в суть справи, в то, що я від нього хтів (а я хотів пояснити, що знайомству втішився, що гордий йому (знайомству)...).
Не повірив зачісці Олега Сірого – вона каже, що туди не йди, а туди не слухай, а тут я такий СІРИЙ, - читатиму текст, який повалить усіх з ніг та не повалив, бо грім вдарив, час-пісок-лялька плаче...
...каже мені внутрішній голос, підморгує, - щось ти прогавкав, ти прогавкав, а не прокукурікав. Я вірю, що буде ще пісок, час і навіть лялька мовчатиме, не реагуватиме на події... бруківку відремонтують дантисти в білосніжному вбранні, а Пінчук займеться безліміткою підвалу Ляльки.
П.С. Просто я був сліпонеспроможний почутисказати. Ти не ображайся, будь-ласка... ;)

Дійсно, ти правий, не в"їхав...
Давай будемо тепер гордитися навзаєм : і ти , і я :)
К.Ч.

© анонім, 21-09-2006

гарно. чуттєво. респект.

© анонім, 21-09-2006

  Додати свій відгук
 
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0101311206818 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif