Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Три мавпи, автор: Владислав Івченко)

Владюшо, Ви багато в чому маєте рацію. Окрім того, що письменник має в першу чергу писати. Письменник має в першу чергу їсти, пити та спілкуватися, інакше геть нічого не напише. :)

Щодо Ваших спостережень. Додам своє.

Я не чекала й не сподівалася отримати аж двадцять рецензій на своє останнє оповідання «Вареники» (до речі, десь 10 тисяч знаків). Тим не менше інтерес наявний, бо оповідання – деякою мірою петросянщина. Ну, був у мене такий період, що я написала пару творів про чортеня та кілька іронічних віршів. Зараз трошки попустило, і слава Богу, бо я не найнялася збирати лулзи.

(Звичайно ж, оскільки мій твір можуть читати діти, то – ніякого відкритого насильства. Це не обговорюється).

Далі Ви пишете:

«Друга запорука успіху – твір обов’язково повинен бути якомога подалі від сучасності, від українського життя тут і зараз. Бо ж воно для більшості дописувачів ГАКу таке страшне і неприємне, що від нього треба тікати. У світ казочок, інфантильних прожовувань, якогось сюсюкання. Читачі ГАКу не хочуть відображення сучасного життя (а це ж один з головних обов’язків літератури!), вони радо читають про що завгодно, лише не про себе.»

Владюшо, +100.

Можна піти на авторську сторінку дона Педро та почитати його претензії до мого першого твору: «Заложники». Мовляв, ЧОРНУХА І СУРЖИК. Яка чорнуха, де? Я ще більш-менш не торкалася деяких реалій того часу… Вже зараз перечитуючи, бачу, що я написала дещо ностальгічне оповідання, зумисне (!) позбавивши його екшену, бо сільське життя сонне, навіть під час революцій. Але добродій Педро не волів читати «плебейське читво»… Це до питання щодо «дзеркальної хвороби», тільки дещо не в тому прояві, а як претензії на власну інтелігентність та елітарність. (А між іншим, матюки ще нікого не позбавили дворянського походження, це щодня доказує Тьома Лєбєдєв… )

До речі, Педріньо насідали ще на одну авторку, яка ПОСМІЛА написати щось не дуже приємне про українську дійсність! А саме: на пані Михайловську. Тим не менше, творики, які підсвідомо нагадують повість про Тимура та його команду, на ГАКу спокійно публікуються та знімають пінку.

Щодо творів на дореволюційні теми. При всій повазі до пана Камаєва – це дуже слизький шлях. Як можна уникнути перекручень у таких сюжетах, мені невідомо.

Владюшо, Ви писали:

«Третій секрет приваблення рецензій – принципова відмова від описування чогось, що може схвилювати або видатися неприємний. У переважній більшості таківських творів не вмирають, не вбивають, не роблять боляче. До речі, не займаються сексом теж. Бо ж тут всі цнотливі і ранимі, сюди приходять розслабитися і тихенько порадіти, а не прикласти зусиль задля отримання катарсису. Який в біса катарсис? Життя і так важке, дайте людям тут відпочити. Від цього процес сприйняття літературних текстів, який в ідеалі схожий на секс, тобто потребує зусиль і пристрасті обох (чи більшої кількості) учасників, на ГАКу здебільшого перетворюється або на в’ялуватий вуайєризм, або на старосвітські патякання у стилі «от раніше місяць був, ото місяць!». Більшість читачів, які ті три мавпи, одна з яких закриває очі інша – вуха, ще одна – рот. Або страуса, який ховає голову пісок (забувши, що піску немає, є лише бетонна підлога).»

Щодо приємного-неприємного. Один і той же текст сприймається на різних сайтах по-різному, це як рулетка…

На ГАКу не дуже-то розженешся за рецензіями, бо нікому нічого не треба. Стимулюють рецензії насамперед Правила, в яких написано: дві реци на місяць, а також кругова порука. Останнє, до речі, дуже неприємне.

Ви писали: «ГАК це дзеркало України».

Ні, шановний, на цей раз ні. Україна дещо різноманітніша. Ви дивним чином забулися, що в Україні проживає багато народу різних національностей, яким сюжети деяких гаківських творів – до дупи. Ну… принаймні їм все одно, бо зі своїми сусідами на поверсі вони чудово уживаються і не хочуть читати гаківські псевдонаціоналістичні брєдні.

Щодо пєтросянщини та «многа букаф».

Знаєте, основні мої питання лишилися майже без рецензій. Я кажу про переклади. Спершу я думала, що забагато публікую, скоротила… Відгукнулися одні й ті самі люди (велике їм спасибі!).

Остання реакція на переклад просто насмішила – скільки народу рецензує Слокама, переклади інших авторів, а тут як заціпило, всі мовчать… Оце така об’єктивність: начхати на читача, бо я десь там посрався з автором і не рецензуватиму його...

Мені тут можуть натякнути, що, мовляв, я не сприймаю критики. Але ж, шановні, те, що було написане на мій переклад «Зеленої лампи» – це НЕ критика, аж ніяк. Я чудово знаю, що таке критика + штраф за поганий переклад, за весь час моєї роботи в перекладацькій сфері, особливо в перші роки, я мусила достатньо читати критики, це нормально…

Звичайно ж, я публікувала цей уривочок не тільки на ГАКу. Я й друзям-перекладачам давала почитати, і порівнювалася з ще одним російським перекладом… Мій переклад – на достатньому рівні, без лакун і більш-менш не виходить за рамки точності перекладу (до речі, ці два абзаци можна зробити заново).

Я «Місячного Метелика» дороблю та опублікую в інеті. Якщо будуть проблеми, його просто приберуть з загального доступу… але то не головне.

Головне те, що мені вже нема сенсу публікуватися на ГАКу. Навіщо мені ламати своє світосприйняття, змінювати свої наміри та пріорітети? Лише для того, щоб зірвати аплодисменти?

Пані Кедик абсолютно права – на ГАКу дуже легко втратити своє обличчя.

Я не прибиратиму звідси свої старі твори – це не має сенсу, бо все одно вони кануть на дно ГАКівського архіву (якщо адмін нарешті не підніме дупу та не прибере мій акаунт, п’ять хвилин роботи). Також мені ніхто не заважає читати інших

Але нових моїх творів тут не буде.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044342994689941 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати