Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Не настільки хріново, як вважає попередній рецензент

(Рецензія на твір: // Сонячне сплетіння //, автор: Іван Лузан)

З думкою попереднього рецензента я рідко коли дозволяю собі не погодитись.
А маючи власну, трішки іншу, вимушена її висловити.
Бо заради правди.
Багато я не писатиму, бо на незначне багато і не написати.
1. В цьому вірші мені все пойнятно. Якою би дивовижою це для когось не виглядало.
Душа знаходиться у сонячному сплетінні, і до її власника звертається автор. В даному випадку іменник «сонце» треба писати з маленької літери. Так мені одного разу порадив головний редактор однієї з обласних газет. Бо про астрономію у творі не йдеться
2. В другому куплеті також все пойнятно. Хоча памороки бувають від кисневої нестачі. Тобто, йдеться не про пульсування серця, а душі – власного сонця.
Закінчення батюшківське. Подібні я бачила у його стансах. Так то були станси…
Але ніхто нікому не може заборонити експериментувати.
3. Третій куплетик - ноу коммент.
4. Четвертий – відверто заплутаний, з римами, а до цього на них не було і натяку.
Перша пара рим настільки відома, що її впізнає і незрячій на «брайлі».
Мантра, якою закінчується твір, доводить мене до стану розгубленості.
Так спартачити твір…
Мабуть, дуже скортілось закінчити.
Хай автор вибачає мені мою рецензію, але я не змогла змовчати.
Ще всім відомий Юліус Фучик писав про таке явище як байдужість.
Салют усім :-)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03600001335144 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати