Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хріново

(Рецензія на твір: // Сонячне сплетіння //, автор: Іван Лузан)

Ваню, ви себе називаєте "невиправним верлібристом", бо звичайні вірші з римою писати ви не вмієте. Але і з верлібрами у вас не дуже виходить. Ось чергова порція лузанізмів:

Там твоя душа, світило. - це ви до світила звертаєтесь? Добре. Але одразу ж після цього:
Там твоє власне Сонце.
Тобто, Сонце помістили усередину світила?

Далі ви чомусь звертаєтесь до людини, яку ви закликаєте відчути, як воно пульсує.

А в кінці кого це ви просите дарувати вам ласку? Ні, останні чотири рядки настільки ідіотськи, що їх варто зацитувати:

Даруй мені ласку, пірнаючи в казку
кожної ночі,
щоб йому снились, щоби приснились
палкі гарячі сни!

Отже, кого це ви просите - людину чи світило? Ви перед тим звертались до обох. І що значить "пірнаючи в казку"? Ви маєте на увазі, що той, у кого ви просите дарувати вам ласку, повинен це зробити в той час, як він пірнає в казку? І кому ви би хотіли, щоб "снились, щоби приснились палкі гарячі сни"? Світилу? Людині? Вам особисто?

Коротше, вкотре ви хуйню написали, Ваню. Незарах.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.029117107391357 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати