Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Старанно виконані творчі труди. Творчо виконані нелегкі труди.

(Рецензія на твір: З Омара Хаяма, автор: Катерина Стрєльнікова)

Я Вам скажу, що читати – це одне, а перекладати – інше. Така приблизно думка відвідує мене, коли я читаю (не зовсім легко - не так, як, скажімо, дешеву газету) тексти, що надруковані англійською чи фарсі мовами. Першою - технічного напрямку у вигляді інструкцій-презентацій, листів. Другою – твори О.Хайяма, бо творів інших, надрукованих мовою оригіналу, я не маю. Хоча знайти можна. Ще знайду. І що я можу сказати? Розумію. Не все, а головне. Про що йдеться і яке воно яскраве. Техніка зв’язку, з якою я маю справу, мені вже відома завдяки попереднім досягненням НТР, а твори О.Хайяма мають достатню кількість переспівів. І вони мною колись переглядались. То і спрацьовує те, що і у учня, коли той знайомиться з зошитом сусіда по парті.
Стосовно перекладів можу сказати, що вони існують. Підрядників у Інтернеті не бачив. Може, тому, що не шукав. Ось я нарешті і підійшов до думки, якою хотів би поділитись зі своїми колегами.
Робити підрядники з такою ретельністю, з якою роблю я, мабуть, не варто. Бо я перекладаю з точністю до кожного слова, а знайшовши таке, якого немає у трьох словниках, починаю над ним сушити мозок, телефонуючи знайомому персіянину. Або пишу йому листа, надрукувавши весь рубої (мій ПК має відповідні шрифти і протилежний напрямок написання), чекаю. А це не дуже швидко виходить. І той не все знає. А зустрічається таке, що попередній рубої є ключем до наступного. І я ще не зустрічав таких, щоб без якоїсь перечіпки. Той персіянин мені швиденько, десятьма словами, передає думку твору, і я, щиро подякувавши, працюю далі. Я ж про неї здогадувався - то і радію. Думки ж збіглись, а сильніше радію, коли – ні. Мабуть, той у суфізмі розуміється. Я не паразитую на ньому. Я консультуюсь, а втрачені неглибокі, далеко як несистематичні знання якось – та повертаю. Маю словники, а головне – інтерес. Не та голова, що 20 років тому. Шкода. Закінчую думку.
Поетичні переклади, бачені мною, схожі в одному – у відсутності деталей. Або присутністю таких, про яких у творі не було і гадки.
Чи автори-перекладачі-тлумачі-переспівувачі настільки досвідчені, що знають, чим радувати читача, розуміючи, що висвітлювати, а що – ні, чи я неправильно ставлюсь до свого заняття? Не знаю. Про суфізм я чув. Мене про нього попередили розумні люди.
То і не вірю собі як аматору-перекладачу. А все ж намагаюсь розібратись. От і даю поету, поетесі такий підрядник (а з ним - сторінку додаткових пояснень), з яким нелегко працювати, бо виникають паралельні варіанти. А вимисли – ні. Тому і важкувато моїм колегам створити щось одне, без варіантів. Тим більше, що існують інші поетичні переклади. То кому потрібні близнюки? Та і створюємо ми не переспіви. Природно, що у авторській фантазії у розумних межах вони собі не відмовляють. Справа ж – творча. Текст – не технічний.
І кінець моїй не стільки рецензії, як оповідці.
З огляду на те, що було мною надано шановній пані Катерині, вийшов вдалий твір. Торованої дороги я не бачу. Вона – своя, власна. Питання людини у заключний частині перекладу виглядає творчо, якщо не глибше. Ким є той сусід – невідомо. Може, і сам Аллах. Він же десь є. Зустрічний, а не пересічний, а той, що все знає. Ото і впізнав.
Про дукан – творчий вимисел. Трішки більш вдалий, ніж у іншого перекладача, Г.Плисецького. Мені у нього той «духан» не сподобався. Не арабське це слово. Кавказьке.
Мабуть, він його вжив спеціально у такому вигляді, щоб читач краще зрозумів.
У арабів споконвіку – «доккан». Звук літери «о» схожий на «у» Існують і інакші назви лавок, з яких можна йти, нализавшись, але вони трішки не такі. Одна походить від дієслова «торгувати», друга – майже така ж як і у нас, українців. «Магаза».
Я не підмазуюсь до слави автора, згаданого мною. Боже, збав. Я ж аматор. Книгами обклався, а у тих місцях колись бував. Три роки.
Якими чудеса тільки не бувають…
Я ось вчора про Шагане згадку на сайті зустрів. Ні – позавчора. Цікава річ. Вам же відомо, як у класика російської поезії з тією Шагане вийшло? Та то окрема історія. Відношення до нашої подвижницької роботи вона не має. Забавна історія. І сумна. Або, скоріше, сумна-пресумна.
Дякую шановній пані Катерині за майстерно виконану творчу роботу. Матиму час – буде щось ще. Нелегка праця. Творчих вам успіхів і сил, шановна пані Катерино:)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.035713911056519 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати