Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дарую твори

(Рецензія на твір: Мишаня, автор: Did)

Любий Коко!
Хто б знав, як вдячний я Вам за такий рецедив уваги до Мишані! (імена, в тому числі ніки, пишемо з великої літери, замітьте собі десь!) Адже ваші дописи-аналізи, не побоюся повторитися, завжди чекаю, як нічиї більше! Довго виглядав я їх як мати сина, та щось Вас не було і не було. А тому, коли у рейтингу з'явилися зразу два Ваших твори, причому, з останніх, як того й сподівалося, бо ж саме останній твір порядний автор завжди вважає найгеніальнішим, так от, коли вони вигулькнули, я.., я просто..., ах, якби хоч одним оком піддивилися Ви , як я тоді тішився, возгордились би Собою ще більше!
„ Нарешті! – вигукнув тоді я, - Нарешті наш веселун повернувся до хати! З новим завзяттям буде знову усіх розважати!” – спробував довигукнути я ще й віршом, але не дуже получилось...
Та марно лазив я на Гак, марно надіявся на публікацію якихось, наприклад, свіженьких з ознаками фірменного гумору Ваших еротичних фантазій, розбурханих на якомусь там пляжі... Не дочекався. А жаль. З прихильниками не можна так жорстко, могли б і побалувати...
Але, я, власне, не про те.
Ви вкотре вкусили нас з Мишанею. Я вкотре Вам це дарую, але цього разу не тільки це. Раз ви до нього такий липучий, раз він уже з три місяці спокою Вам не дає, раз його існування так коле митецько-прозаїцькі Ваші очі, раз уже вдруге діло йде до творчої Вашої істерики, раз... коротше, я і його вам ДАРУЮ.
Так-так, любий Коко, саме дарую, саме Мишаню, від першої до останньої літери, від кінчика того, що вцілів вуса до кінчика хвоста. Ви тепер сміливо можете підписуватися під ним власним, не позбавленим оригінальності, ім'ям і загрібати собі лопатою (адже саме це Вас найбільше бісить, чи не так, от вже признайтеся? Бо хіба ж мало на сайті крім Мишані полови?) цю примхливу читацьку любов, яка витягла його з забуття, це незбагненне визнання і вдячні кліки (не свої, чуєте, не свої маніакальні кліки, о, злодюжко, на якому шапка горить і який всіх по собі судить, а справжні, читацькі! ). При цьому раджу час від часу кокетливо зауважувати, мовляв, це з Ваших школярських творів, написаних чорті коли давно... Бо ще люди подумають, що й правда, такий дорослий митець-прозаїк, а пише таку підліткову фігню. А ще раджу знайти десь вправного читаку і поексперементувати з аудиторією. Поділитесь потім з нами, яка саме спить, а яка і гиржить, (не дивлячись на усю Мишаніну літературну убогість), а ми за Вас щиро порадіємо. До речі, зі свого боку ще обіцяю, що як тільки впізнаю десь свого, чи, пардон, вже не свого Мишаню, навіть не муркну, хоч насправді він і заслуговує певної критики.

Отже він Ваш, заспокойтеся і вітаю! І не просто Ваш, а віднині він Ваш навіки, любий Коко. З сьогоднішньої ночі він шкребтиметься у вашій голові денно і нощно. Я вкарбовую Мишаню у неї (о, як жаль, що на Гаку неможливо задіяти веб-камеру, а то би Ви пересвідчилися, яка на моєму столі серйозна вуду-лабораторія!) як портрет на монету, і нести Вам його відтепер як Ісусу хреста, і тягатися з ним як Сізіфу з каменем, і т.д. вам з ним і т.п...
І не надійтеся від нього відкараськатись, і забудьте навіть мріяти позбавитись його, бо не вийде це у Вас ніяким дідьком, хіба що заллєте його в собі горілкою, він на неї купується. Але й це – ненадовго.
Заклинаю! Що з сьогоднішньої ночі Мишаня житиме в Вас як мислевірус, як паразит і пищатиме у лівому... чи правому? Ні, все ж таки у лівому вусі щоразу, як тільки Ви відкриватимите свою... своє рот, чи ще гірше, як тільки ви збиратиметесь написати якусь образу, кого б вона не стосувалася! Заклинаю!
А якщо не припините заливати своєю нерозтраченою злістю навколишнє середовище , цих писків (нечутних вуху, звичайно ж) накопичиться стільки, що вона, ця ваша голівонька, таки колись трісне і впаде таки колись бездиханно на клавіатуру, видавши певну конфігурацію літер!!!Заклинаю!!!
Але й це ще фігня.
Найбільша фішка цього Заклинання (Ну чому, ну чому в них немає веб-камери! Ви би замилувалися моїми vodoo-процедурами!) в тому, що цю епітафію, себто ту саму останню в буквальному розумінні вичавлену носом конфігурацію літер , увіковічать в камені на останньому вашому домі! І всі як один визнають випадковий цей текстик найбільш вартісним, ба навіть найбільш геніальним з усієї Вашої творчості!
З-за цієї історії про Вас дізнаються усі Черкаси (нарешті, нарешті це станеться, о, славоохочий Коко!) і водитимуть туди школярів, туристів і студенток філфаку у коротких спідницях. А згодом, гляди, оце ваше хаотичне „ттлжтккчркскчмнтрльне” на граніті стане ще й символом Черкащини і красуватиметься на буклетах поряд з краєвидами (уф-ф, аж дух перехоплює), поряд з краєвидами самої Чернечої гори, бо чого вже тут прибіднятися? Геніальне до геніального!
І летітимуть льотчики і кричатимуть: „Привіт, Кока!” І пливтимуть пароплави, і гудітимуть: „Привіт, Кока!” А сидітимуть в них лауреати Шевченківської премії, і казатимуть тихо: „Салют, Кока! Дякуємо, що ти був. А не є.”
Заклинауаую-у-у!!!...

Але не сердьтеся, любий Коко, і не лякайтеся так сильно, я хоч, бува, морозю, а бува й пургу мету, але ж я добрий Дід Мороз. І закляття це по своїй суті добре, та й подарунок щирий. То ж у вас є вибір:
Хочете заробити у вухо писки і прославити себе й місто – продовжуйте в тому ж дусі. Хочете тихої але достойної смерті, чи то пак, долі митця-прозаїка - то ж і поводьтеся відповідно.Собі в тряпочку. Писків не буде.
А для суспільного контролю, користуючись нагодою, пропоную ввести на Гаку „Орден Тухлого Кока”. І символічно розмазувати це яйце по лацкану кожного, хто наслідуватиме Коку в гірших його проявах.

НАРОД, дякую вам за таку увагу до Мишані і привітайте його, будь ласка, з новим татом новими кліками! Останньому це життєво необхідно.

О.Б. і Ю.К., ви справжні джентльмени з загостреним почуттям справедливості, приємно, знаєте, усвідомлювати, що ще водяться такі люди. Дякую вам персонально.
ВЛАСНИКАМ САЙТУ.
То коли, врешті решт, буде реформовано сайт? Чи хоча б будуть виявлені істинні митці-мастурбатори власних рейтингів? Чи вам і досі здається, що те все, про що вже говорилося – зайве?
Кокі,чи Коці, (я справді не знаю як правильно, простіть неграмотного)
„Тухлий Коко” – це не жарти. Підказую, не займайтесь фігнею, не постіть анонімно чи під іншим ніком, кидайте ці всі шкідливі звички. Сядьте, задумайтесь, випийте чаю з мятою , і осмисліть мій щирий, повний доброти і педагогічного змісту Подарунок. А саме головне, не ображайте Мишаню, Вам, як не як, тепер з ним жити. :)))

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027669191360474 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати