Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Шановні панове, за вами не встигнеш....

(Рецензія на твір: З Омара Хайяма (переклад 6 рубої), автор: Микола Цибенко)

Оце тільки-но виклала на своїй сторінці переклади попередніх чотирьох рубаї, а вже й новий вірш є... Ну, як буде натхнення,.то й його перероблю на свій розсуд :).
Хочу подякувати шановним пп. Олесю та Миколі за дуже цікаву вигадку, й велику роботу. Звісно, фарсі не знаю, арабською колись троршки вміла читати, та й то більше цінники, але, мабуть, вже й ті крихти розгубила.
Але Хайяма дуже люблю, ще з шкільного дитинства, зі списування у зошити замість вчити алгебру... Звісно, тоді знала у російських перекладах (та й досі багато пам'ятаю). Тож у деяких підрядниках впізнала старих знайомців. Єдине суттєве різночитання - з отим оком. Я, звісно, не знаю, може, то росіяни від себе вигадали, але у збірках перекладів Хайяма більш ніж в одному рубаї йдеться про те, що треба бути обережним і не розчавити око красуні, чи ще когось, що перетворилося на пил, землю, глину тощо... Перевірила англійців - і вони тієї ж співають. Тоді знайшла переклади В. Мисика українською - є справжні шедеври, вчора не могла начитатися з екрана, сьогодні роздруковую, щоб мати завжди перед очима. Про око він теж дотримується тієї ж версії. Хоча, може, це переклади різних оригіналів.
От, написала в Хайямівському дусі, як я його розумію...
Про всяк випадок викладу й тут, щоб вже було все укупі:

Вдихнув і видихнув – і, ось, життя минає.
Небесне коло біг свій не спиняє.
То ж не радій, що ти ще досі в світі.
Мить промине – і, ось, тебе немає…

Вся Божа мудрість – таїна сама.
А наші здогадки непевні, мов туман.
Як діти товпимося край завіси –
Відкриється завіса, та не нам.

Завжди світанок розганяв химер,
Дива Господь творив, творить й тепер.
Крок затамуй – ця глина під ногами
На тебе дивиться очима тих, хто вмер…

Ми в світ прийшли, щоб геть піти сю ж мить.
Життя мов нитка – де ж ті килими?
Вже стільки світлих душ дотла згоріло,
Розсіялося в темряві, мов дим…

З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.032227993011475 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати