Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Слово перекладача аматора

(Рецензія на твір: З Омара Хайяма (переклад 6 рубої), автор: Микола Цибенко)

Слово перекладача-аматора (слово, надане паном Олесем, розміщую я - М.Цибенко)
Так вийшло, що мені потрапили до рук тексти рубої (або як кажуть ще, рубаї) Омара Хайяма – то я і вирішив згадати про свої деякі минулі знання. Три роки життя-служби в одній середньоазіатській країні, що ледве не стала майже без п’яти (як здавалось тодішній партійній владі) хвилин радянською, були і цікавими, і важкими, а трішки – і творчими. Не було дня, щоб я не вивчив нове слово, а декади чи тижня – якихось висловлювань, жартів, службових фраз, стандартних питань-відповідей. Я ж проживав серед місцевого народу, відвідував ті ж самі базари-магазини, що і вони, а з деякими військовими – і спілкувався, що начебто заборонялось, та не каралось. Мову тодішньої радянської Директорії вони знали краще, ніж я їхньої рідної. Цьому народу вдало давалось володіння кількома мовами, а я трішки розумів їхню. Я ж дивився ще і телевізор, бо наших радянських каналів, трансльованих засобами супутникового мовлення на країни цього регіону, було лише два, однакових за змістом і різних за часовою сіткою і програмою „Час”, а третій – хіба ж зайвий? Як був час – то і дивився я його у намаганні бодай хоч щось з почутого зрозуміти. Бо там йшлось за революцію і щасливе життя середини восьмидесятих років. І вдавалось, і – ні. Все ж спеціальне навчання дає спеціальні знання, а захоплення дає аматорські. Головним для мене було те, що я вмів будувати речення і відрізняти запитальне від оповідного, знав цифри до мільйону, міг написати, міг і прочитати, бо я товаришував ще і зі справжніми військовими перекладачами. А як можна було інакше, якщо ти жив у новозбудованому кварталі п’ятиповерхової вишини, де поверхом нижче жив командуючий ВПС, а в будинку навпроти – сам генеральний секретар, з яким, природно, що не дружив. Рівні все ж-таки різні – та ще й наскільки.
Не відмовляв собі у вештаннях містом, де мене, тодішню худорляву молоду людину у цивільному одягу, з пістолетом у спеціальній причіпній кишені, могли і зарізати, і вбити. Але Бог милував. Чи сам Аллах. Я ж знав і деякі тексти з Корану, а початок молитви, яку по п’ять разів на день заспівував муедзин за допомогою технічних засобів, розвішаних на мінареті, міг підхопити, іноді дивуючи подібними вчинками друзів. Бо приємна ж тужлива мелодія, знайомі і душевні слова.
Тоді ми були радянськими атеїстами, та щось-таки змінювалось у наших бетонованих душах. Мене тягнуло до цієї релігії – а чому, не замислювався. Приятель-перекладач подарував мені чотки, що були освячені (як він запевняв) у самій Мецці, і я знав, скільки в ній камінців, як вони дискретно діляться між собою, яким камінцем, полюбляв їх носити, не вимахуючи, а так, наче щось цінне чи необхідне. Може, це і нагадувало наслідування чи нещиру набожність – та навряд чи. Я не виставлявся, а носив так, як віруючі люди – свої хрестики. Хіба що не на шиї.
Отаке о.
В чому полягає складність перекладу? В деякій кількості візуально схожих слів, які мають різне значення, бо всі слова мають голосні звуки, та не всі голосні у них пишуться. У Корані робляться підказки, але шкода, що він написаний арабською. Може, читав би його. Важка мова. У текстах віршів таких підказок немає. Не бачив. Ось і доводиться покладатись на чуття та на допомогу знайомого іранця, який дивується тому факту, що на Україні когось цікавить його рідна мова, як і дивується текстам свого земляка. Наче ж відомі слова – іменники-сполучники, побудова речень відома, а все вкупі – загадка-загадкою.
Я зробив сухенькі на вигляд підрядники з варіантами, які люб’язно погодився поетично оздобити (тобто надати попереднього віршованого вигляду) пан Микола Цибенко. Я не дуже люблю робити віршовані переклади. Мабуть, ще не досяг того рівня, щоб творити. Розуміти – досяг, відрізняти технічно досконалий вірш від іншого – також. Маю певні поетичні уподобання, знання – також не спеціальні, а любительські. Перші вчителі звідки взялись? Хто їх вчив? А я у вчителі не записуюсь. Гаю час на захоплення – та і все.
Олесь.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.033490896224976 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати