Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Слово перекладача аматора

(Рецензія на твір: З Омара Хайяма (переклад 6 рубої), автор: Микола Цибенко)

© Олесь (94.248.4.—), 15-04-2009
Слово перекладача-аматора (слово, надане паном Олесем, розміщую я - М.Цибенко)
Так вийшло, що мені потрапили до рук тексти рубої (або як кажуть ще, рубаї) Омара Хайяма – то я і вирішив згадати про свої деякі минулі знання. Три роки життя-служби в одній середньоазіатській країні, що ледве не стала майже без п’яти (як здавалось тодішній партійній владі) хвилин радянською, були і цікавими, і важкими, а трішки – і творчими. Не було дня, щоб я не вивчив нове слово, а декади чи тижня – якихось висловлювань, жартів, службових фраз, стандартних питань-відповідей. Я ж проживав серед місцевого народу, відвідував ті ж самі базари-магазини, що і вони, а з деякими військовими – і спілкувався, що начебто заборонялось, та не каралось. Мову тодішньої радянської Директорії вони знали краще, ніж я їхньої рідної. Цьому народу вдало давалось володіння кількома мовами, а я трішки розумів їхню. Я ж дивився ще і телевізор, бо наших радянських каналів, трансльованих засобами супутникового мовлення на країни цього регіону, було лише два, однакових за змістом і різних за часовою сіткою і програмою „Час”, а третій – хіба ж зайвий? Як був час – то і дивився я його у намаганні бодай хоч щось з почутого зрозуміти. Бо там йшлось за революцію і щасливе життя середини восьмидесятих років. І вдавалось, і – ні. Все ж спеціальне навчання дає спеціальні знання, а захоплення дає аматорські. Головним для мене було те, що я вмів будувати речення і відрізняти запитальне від оповідного, знав цифри до мільйону, міг написати, міг і прочитати, бо я товаришував ще і зі справжніми військовими перекладачами. А як можна було інакше, якщо ти жив у новозбудованому кварталі п’ятиповерхової вишини, де поверхом нижче жив командуючий ВПС, а в будинку навпроти – сам генеральний секретар, з яким, природно, що не дружив. Рівні все ж-таки різні – та ще й наскільки.
Не відмовляв собі у вештаннях містом, де мене, тодішню худорляву молоду людину у цивільному одягу, з пістолетом у спеціальній причіпній кишені, могли і зарізати, і вбити. Але Бог милував. Чи сам Аллах. Я ж знав і деякі тексти з Корану, а початок молитви, яку по п’ять разів на день заспівував муедзин за допомогою технічних засобів, розвішаних на мінареті, міг підхопити, іноді дивуючи подібними вчинками друзів. Бо приємна ж тужлива мелодія, знайомі і душевні слова.
Тоді ми були радянськими атеїстами, та щось-таки змінювалось у наших бетонованих душах. Мене тягнуло до цієї релігії – а чому, не замислювався. Приятель-перекладач подарував мені чотки, що були освячені (як він запевняв) у самій Мецці, і я знав, скільки в ній камінців, як вони дискретно діляться між собою, яким камінцем, полюбляв їх носити, не вимахуючи, а так, наче щось цінне чи необхідне. Може, це і нагадувало наслідування чи нещиру набожність – та навряд чи. Я не виставлявся, а носив так, як віруючі люди – свої хрестики. Хіба що не на шиї.
Отаке о.
В чому полягає складність перекладу? В деякій кількості візуально схожих слів, які мають різне значення, бо всі слова мають голосні звуки, та не всі голосні у них пишуться. У Корані робляться підказки, але шкода, що він написаний арабською. Може, читав би його. Важка мова. У текстах віршів таких підказок немає. Не бачив. Ось і доводиться покладатись на чуття та на допомогу знайомого іранця, який дивується тому факту, що на Україні когось цікавить його рідна мова, як і дивується текстам свого земляка. Наче ж відомі слова – іменники-сполучники, побудова речень відома, а все вкупі – загадка-загадкою.
Я зробив сухенькі на вигляд підрядники з варіантами, які люб’язно погодився поетично оздобити (тобто надати попереднього віршованого вигляду) пан Микола Цибенко. Я не дуже люблю робити віршовані переклади. Мабуть, ще не досяг того рівня, щоб творити. Розуміти – досяг, відрізняти технічно досконалий вірш від іншого – також. Маю певні поетичні уподобання, знання – також не спеціальні, а любительські. Перші вчителі звідки взялись? Хто їх вчив? А я у вчителі не записуюсь. Гаю час на захоплення – та і все.
Олесь.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.034584045410156 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати