Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Про те, як воно під татуюванням бути...

(Рецензія на твір: Божевільна за власним бажанням, автор: Вірлена)

Крізь екран, що по інакшу сторону шиби, відслідковується чийсь силует. А далі, ще за якусь мить і Вірлена, і її почерк, але дещо зміщений, мається на увазі випадковий. Так, наче не хочеться його (почерк) впізнавати і просто зашпортавшись за назву твору, розумієш, то варто переварити.
Першою помічається тематика = NO COMENTS... коли твоя душа ховається під татуюванням і ця стихія має непереборне бажання виплеснути на поверхню, - будь-ласка, тільки сіна підстелити б (завжди допомагало). З інакшого боку, не можу зрозуміти, до чого тут сіно, якщо не має падіння, а лишень злет догори і далі, далі, далі... словом до неба, до зірок, до моря на місяці... (оповідання явно шепоче затуманеним місяцем, таким-собі не погоднім станом речей, який тільки в кінці бачить сонячні промені).
Ха,.. мерсі!..
Голодний читач зобачив, як аутор звар’ював і написав себе. Хай такий читач шариться позаду і збирає графоманські байки та недопалки віршів закоханих підлітків. Вірлена зробила це ще раз, просипала якусь кількість чи то сліз, чи то сміху, чи то (не знаю)... (бісер, чи як?)...
Я можу задерти носа?.. Я можу гонором своїм вистрілити?.. так ось: Вірлено, я один із перших хто читав Ваш текст! (надіюсь).
На роздрукований твір “Божевільна за власним бажанням” можна поставити горня кави (власне як я і вчиняв), можна його згубити, розірвати (помилково), робити з нього літаків та викидати їх на хмари, а опісля закінчити читати і написати рецензію, чи то пак відгук.
Ваша, Вірлено, Лідія Анатоліївна знає, як то бути не в тому форматі і знає, як підібрати собі звичний, підходящий (салют прошу). Знає, як виглядає її майбутня половинка (“всьому свій час” хочеться замість неї подумати). Героїня оповідання спробувала як смакує гума, а опісля усміхнулась ґречно, мовляв, не на ту напали і відчинила (скоріш за все) двері, бо дзвінок гучно закінчив розповідь аутора...

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027435064315796 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати