Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: КНИГА СПАСІННЯ IIІ, автор: Олег МАРИЦАБО Серый)

Жорстоко, у свої 18 років побачила світ у пітьмі, а хотілося сонця. Лише прикро, бо даремно люди, ображають злими словами, хай і позаочі, нібито раді чужій біді. Та я навчилася нінащо не звертати уваги. Лише боялась, що таке ставлення буде до всього мене оточуючого. Та як я вже казала Бог є, і я довірилася Йому, довірила душу. Цим самим зробила себе особливою для Нього, бо так схотілося мені, бо Він дозволив цю грішну прихоть. А за віру цю, маю надхнення до письма, маю мету у житті – любов, а любов то і є Бог. Просто я зрозуміла, що розуміти нам не дано, бо ми лише люди, бо лише тому ми і є, бо лише тому існує світ, душа йо
го – люди. Людина – добро і зло. І мабуть, то вже не гріх, бо тоді кожен з нас породжує гріх гріха, як мати народжує у муках, але то є любов. Хочу сказати, що ми ніхто, аби зрозуміти Боже правосуддя, Його любов навіть в покаранні. Лише тому, бо ще не так давно запитувала у себе – чому так сталося? Мій гріх у чому? У мені, як у людині, мій гріх.
А що взагалі легким є у житті?
Що легко дається? Та саме життя по своєму важке, чи я не права? На жаль так. А чому на жаль? Чому нам – людям так притаманно жаліти себе? І то для нас майже святе, істинна як елемент любові, бо навіть жаль напружити мізки аби збагнути саме розуміння, ось у чому суть. Людина, вважаю, дивна істота, розумна, інколи, здається, аж занадто, бо дивлячись на перелік часу є певний прогрес. Та тільки для того щоб чогось досягти, чимось треба поже-
ртвувати, і ця жертва ми, ми як людяність, не просто люди. Ось за чим насправді треба жаліти, бо вже закладено в людині таке почуття як жалість. Та тільки, хто я така, аби судити людство? У якийсь період життя сталося щось мало приємне, і то є причина? Хіба ж вона дає право судити нас? Гадаю, ні. Та право все-таки маю – особисте, як право на покарання, на осуд, на злочин, на каяття, на несправедливість... Так, навіть, так, бо я лише людина. Ні, не тому, що зневажаю вас, бо в першу чергу тоді я буду зневажати себе, а тому, що це життєва правда і нам нікуди від неї дітись. І кожен по своєму шукає свій порятунок, в чому його бачить до того й тягнеться. Я ж прагну любові від Бога, від Бога у наших серцях, прагну гріха, бо лише покаявшись маю надію відкрити людське серце, не я – спокута провина кожного з нас.

Це приклад того, що кожен прагне зрозуміти лише себе. А пояснити розуміння іншим про власне нерозуміння стає нелегкою справою.

Ваша книга вражає, справді в ній є присутність певного духу, що лякає незбагненною силою, вказуюючи на ті, чи інші символи, що в свою чергу підтверджені розумним мисленням. Але для простого, людського сприйняття вона занадто мудра, мудра не тому, що хтось є телепнем, а хтось генієм. Та мудрість є вищим щабелем кожного світу окремо(людини). Кожна людина, як особистість, безперечно має душу, величність тої душі залежить не від особистостіі, а від сприйняття себе як людини людяної. Бог створив людяність, а людина - видимий образ. От ми впродовж тисячоліть той образ величаємо, цим же калічимо те внутрішнє першорідне. Чому Ваша книга безкінечна? А таки безкінечна. Бо вона є втіленням розвитку Вашого духовного світу, який надбав собі надзвичайні скарби, і надіюся - не земні. В буть якому випадку мене Ви зацікавили, ну не ви, а Ваші так би мовити, вчення. Але можу заперечити їх, хоч не так розумно, як Ви.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040386915206909 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати