Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Становище

(Рецензія на твір: Лист-звернення, автор: Микола Цибенко)

© Світлана Кедик, 17-03-2009
Знаєте, Миколо, з усією шаною ставлюсь до Вашої турботи про дівчаток.
Можливо на даному ресурсі комусь вже й набридла моя нав’язлива ідея Богочоловіка, або ж ідеальної Людини, бо людям просто подобається бути людьми – народжуватись, вірити в долю, страждати, плакати, хворіти, ненавидіти, боротись, воювати, з рештою помирати… але разом з тим і радіти, сміятись, буди здоровим, любити, доводити, йти до мети – жити. І це нормально, нормально у нашому людському суспільстві. Певно єдина ненормальність це втрата моралі у життєжвому шляху – просто йти напролом. От з цього місця починається переформування власної свідомості. І не важливо чи сповідує людина принципи, чи ні, чи крокує в ногу з модою сьогодення… важливо аби вона керувалася совістю.
Я вже далеко не дівчинка, я – мама. Та саме цей «сан материнства» дозволяє мені бути дитиною. Знаєте, відчувати в собі життя – це справжнє чудо, до того ж живе, живе з тої миті, як тільки но підсвідомо усвідомлюєш життя у власній утробі. І це прекрасно.
Кажуть, у тварин є інстинкт вбивства, саме тому вони тварини. Але це ж не заважає їм бути батьками.
А людина має інстинкт самозбереження, саме тому ми люди, люди, які вбивають за власної наживи, чи задоволення…. Але це ж не заважає нам бути батьками. Тільки в чому різниця між нами і ними? Ось це і є вибір даний Творцем. Падіння моралі в тому, що людина це тварина. Це є той образ нормальності, який ми собі впродовж тисячоліття ліпили і ліпимо. Бо, принаймні моя, совість підказує, що я маю і можу бути Людиною, як будь хто інший, як всі ми. Такі Люди не народжують дітей, а народжують оновленого себе створюючи нове Життя. І аби оті , прикладом, три кілограми щастя лежали на твоїх грудях і смоктали живильне молозиво тобі треба Жити, а це означає – бути здоровим і сильним. Бо саме так закладається здорове та сильне майбутнє цілого людства, сильне Духом, сильне Силою – Любов’ю в якій виношуєш дитя. Але треба розуміти – коли вагітна жінка то вагітний і чоловік. Він ще більш вагітніший ніж вона. Бо він то є та Сила, яка тримає(оберігає) Лоно – її. А саме в лоні твориться Життя(Дитя). І треба розуміти, що вагітність це назавжди: спочатку ти виношуєш, а потім плекаєш, виховуєш впродовж життя, це найпрекрасніше становище людини, бо людина протьягом Життя у стані Щастя.
Якщо співставити, то виходить так: тіло людини – чоловік(Сила). Душа людини – жінка(Лоно). Совість(сумління) – середовище їхнього співіснування – Союз – Життя – Щастя – Радість - Дитя…. От оновлена свідомість це те новостворене Дитя.
До чого я веду?
А до того, що кожна людина окремо має усвідомити цінність власного життя і якість власного майбутнього та теперішнього. Саме тоді є реальний шанс на вибір. А той вибір коливається амплітудою і ти вибираєш - Жити, або Жити. Тобто все починається і закінчується в кожному з нас. І ніякі заборони, забобони, закони, правила, догми не вмістять у твою свідомість Совіть, поки ти сам її не народиш.
Кожна дівчинка, чи хлопчик, діють в згоді з своєю совістю. А совіть є, або її нема. Тож якщо та чи інша дитина дозволяє собі палити(чи ще щось) - вбивати себе і своє майбутнє, їй ніхто не допоможе, окрім неї самої. До речі, це в першу чергу відноситься до дорослих людей.


- Мамо, купи мені он ту ляльку.
- Краще я тобі яблучок куплю.
- Але я хочу ляльку! Не купиш мені, то ображуся.
Сердито сказала дівчинка.
- Ну і сердись, але тепер не отримаєш ні яблук ні ляльки.
Насуплена дівчинка подалася вулицею додому. Пройшло кілька днів, як вона підходить до мами з своєю копілкою і каже:
- У мене є гроші, я куплю собі ту ляльку, можна?
Мама подивилася на доню і спокійно відповіла:
- Якщо ти вважаєш, що та лялька зараз найнеобхідніша річ у твоєму житті, то купуй.
Майже восьмирічна доня похилила голову і пішла до своєї кімнати, більше ніколи не згадуючи про ляльку.



Діти – розумні істоти. Якщо ми їх створюємо, то це не означає, що ми маємо проживати їх життя чи робити вибір замість них, примушувати робити так чи інакше.
Бо в будь якому випадку, вони зроблять саме той вибір, який диктує їм іхнє серце, їх покликання, іх сумління.
Єдине, що ми можемо для них зробити – мати чисте сумління перед собою, ними, один одним.



З повагою та вибаченнями за втручання, Світлана

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.027336120605469 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати