(після розміщення на сайті вірша "Малим майбутнім матерям" упевнився, що потрібно розмістити текст звернення, куди входить і вищеназваний вірш)
Це звернення адресоване дівчаткам 12-17 років. Я, сивоголовий дідусь, вас
дуже поважаю, тому й звертаюся до вас окремо, без присутності хлопчиків.
Чому це так, ви зрозумієте з подальшого тексту. Хотілося б, щоб це звернення
у кожному класі зачитувала авторитетна вчителька і не тільки зачитувала, а й
вислухала б вашу думку, любі дівчатка, з приводу тієї проблеми, яка порушена
в цьому зверненні. Я хочу, щоб це звернення сприйнялося не як „читання
моралі”, бо в цьому випадку всі зусилля будуть витрачені даремно. Розмова
піде тільки про одну, але дуже поширену біду – це тютюнопаління.
Я не даремно звернув увагу на вислів „читання моралі”, адже на кожній
пачці сигарет написане попередження охоронців нашого здоров’я про шкоду
від куріння, але на це попередження мало хто звертає увагу. На бігбордах теж
видно попередження охоронців здоров’я про загрозу „спокуси”, але розмір
цієї „спокуси” значно перевищує розмір застереження. В цивілізованих країнах
іде цілеспрямована боротьба з курінням. В деяких з них виробників тютюнової
продукції примушують виділяти кошти на агітацію фактично проти самих
себе.
Ми ж спочатку заглянемо в історію. Рослину тютюн у Європу завіз в кінці
15 століття із Америки Христофор Колумб. Спочатку цю рослину вирощували
як декоративну. Лише пізніше тютюн почали курити. У Францію в 16 столітті
тютюн завіз посол Нікó з Португалії ( від прізвища Ніко походить і назва
нікотин – речовини, яка „п’янить” при курінні). В Україні вирощувати тютюн
розпочали з 1716 року (в Охтирці). На той час Україна була в складі Російської
імперії, а цар Петро І сприяв розповсюдженню тютюнопаління. В багатьох
країнах з початку вживання тютюну помітили ту шкоду, яку він приносить і
вели з ним боротьбу. Наприклад, в Англії людей тяжко карали за куріння, в
Італії папа Урбан УІІ відлучав від церкви курців і нюхальників тютюну. Ці
заходи зменшували, але не викорінювали тютюнопаління. З історичних джерел
відомо, що українські козаки не відмовлялися від куріння. Важка і виснажлива
боротьба проти набігів ворогів сприяла тому, що козак брав із собою в похід і
кисет з тютюном, і кресало з кременем. Якщо козак був не одружений, то
кисет йому вишивала кохана дівчина, а якщо одружений – то дружина. Жінки
допомагали навіть готувати тютюн, бо кожна додавала до нього свою траву
(одна – звіробій, інша – чебрець, ще хтось – суміш декількох трав), тому цей
особливий тютюн і нагадував козакові про своїх рідних та коханих, і відрізняв
його тютюн від інших тютюнів. Проте ні за яких умов жінки не долучалися до
куріння. Цьому сприяла і суспільна мораль, і, не в останню чергу, інстинкт
самозбереження.
Ось таке відчуття небезпеки втрачене сучасними молоденькими дівчатками.
Сиві сльози співчуття навертаються на очі, коли бачу юне, тендітне, незміцніле
дівчатко, яке самознищується димом і навіть не розуміє цього. Це все одно, що
зав’язати людині очі та пустити її іти по дорозі, на якій викопані ями різної
глибини. Тільки диво може врятувати таку людину від падіння в яму.
Споконвічно українська жінка була берегинею духовності, берегинею
родинної і суспільної моралі. На її плечах залишалися і діти (діти, а не одна
дитина), і складне господарство (а не міське помешкання), коли чоловік ішов
захищати землю від загарбників, чи їхав у багатомісячний похід за сіллю, чи
їхав на довгі і важкі заробітки в неблизькі краї. Хіба не українські жінки взяли
на себе тягар колгоспного рабства після винищувальних сталінських
голодоморів, після м’ясорубки Першої і Другої світових війн? Як би не було
важко, але майже у стовідсотковій кількості українські жінки не дозволяли
собі морально опускатися. Подвиг українських жінок унікальний, його вже
ніхто й ніколи не повторить, бо навіть у страшному сні не можна уявити, що
наше суспільство допустить щось подібне. Але біди, як вірусні штами, мають
властивість видозмінюватися. Про це можна впевнено сказати, побачивши
вбивче руйнування дівчаток самих себе таким легким, таким пахучим і таким
жорстоким димом.
Про анатомію, про фізіологію, про будову людського тіла взагалі і окремо
жіночого ви, любі дівчатка, дізнаєтесь на уроках в школі. Розкажуть вам і про
екологію, і про наркоманію, і про норми моралі, але в такому віці настанови
важко сприймаються як щось реальне, для вас загрозливе. Проте тільки вам
доведеться прийти на зміну нам, старшому поколінню. Статистика страшна
вже зараз, бо повністю здорових дітей в Україні майже немає. На додаток до
цього ще й катастрофічно розповсюджується мода-покруч – куріння.
Школа – певною мірою дзеркало суспільства. Роль жінки в суспільстві
можна змоделювати на роль дівчаток в школі. Вже в такому юному віці від
дівчаток залежить як себе поводять хлопчики. Осудження словом, якоюсь
протидією, чи, навіть, поглядом має позитивний вплив, якщо при цьому
порушники інколи діють і на зло. Камінь вода точить... Тож будьте, дівчатка,
гордими і привабливими, добрими і терпеливими, розумними і щасливими, і будьте здоровенькими. Не додавайте до об’єктивних негараздів ще й того, що
ви нав’язуєте самі собі. Какие-то учреждения подготовили порядок лояльности для кредитования онлайн на своем сайте – количество финансов увеличивается в случае дальнейших заявках если соблюдались обязательства со стороны должника.
Насамкінець – вірш, який наче сам склався як відгук на біль, на больову
реакцію, коли на твоїх очах дитина потрапляє в біду і усвідомлюєш, що це ж
тільки часточка великої і страшної біди. Мовчати про це – злочин.
Малим майбутнім матерям...
Дівчаткам юним і вродливим
цим віршем мовлю я про те,
що ви себе зрадливим димом
навіки, може, псуєте.
Без вас цей світ не буде дивом,
тож ви подумайте про те –
майбутніх діток хижим димом
навіки, може, псуєте.
Ви поспішаєте, можливо,
в життя доросле, та проте
так необачно щось важливе,
в житті важливе, псуєте.
