Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51617
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

"Пісня венеційських гондольєрів"

(Рецензія на твір: Баркарола (O sole mio), автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

"Пісня венеційських годольєрів", або "пісня на воді" - жанр ліричної п'єси, пісні в характерному розмірі, з "коливальним" рухом мелодії та відтінком меланхолії та мрійливости [barcarola - італ. від barca - човен]
Ось приблизно таке визначення слова Баркарола я побачив у Словнику іншомовних слів. А зазирнув туди, аби пересвідчитися, що я правильно відчув настрій і зрозумів художній задум, який мав на увазі Антон Санченко. Адже, після прочитання кількох його творів, я вже навчився цінувати в цьому авторові ретельне ставлення до тексту, до кожного слова. Не помилився й цього разу!

З иншого боку, припускаю, що мало б сенс зробити зноску з поясненням терміну "баркарола". Тоді, мабуть, багатьом читачам стало б зрозуміліше деякі авторські ходи. Принаймні, з огляду на художню логіку твору, "коливання" структури цього оповідання, а також щодо бездоганної доцільности відтінків меланхолії та мрійливости...

Цей твір мені дуже сподобався насамперед тим, що заторкнув мою підкорку. Адже любов до читання в дитинстві в мене розвивалися саме під впливом пригодницьких романів про екзотичні морські подорожі. Тому морські подорожі - це для мене святе! Готовий читати це завжди. Особливо ж коли написано такою вишуканою і соковитою мовою, якою послуговується Антон Санченко.

Традиційно, з глибокою пошаною не погоджуюся з заввагами щодо інтриг, висловленими попереднім рецензентом шановним паном М.Гоголем. Бо згідно з логікою саме "Баркароли", на мій смік, у цій "Баркаролі" досить інтриг. Навіть і при тому, що ніхто нікого не підрізав і не відбулося очікуваної консумації статевого акту в романтичних стосунках ліричного героя з кухаркою Галею. Адже в цьому й міститься "баркаролівська" питома меланхолія та мрійливість. І, зауважте - події розгортаються таки у Венеції!

Дуже цікавим видався мені коментар Джеймса Кука щодо трьох зелених вогнів. Такі речі дуже корисні авторам! До речі, це одна з переваг публікації творів у Інтернеті, яка надає можливість швидко й авторитетно виправити можливі "технічні" огріхи. Тож додам і трохи своїх спостережень. Щоправда, в тонкощах навігаційних я не знаюся аж так. Утім, прокоментую те, на чому знаюся ліпше. І на чому, за визначенням автора, наш капітан Непийпиво не знається анітелень - на артиклях в англійській мові. ;-)

На мою думку, гамериканський пілот мусив би, якби він дотримувався стандартної граматики, застосувати невизначений артикль при називанні свого літака, а саме - "I am a United Nations aircraft!"

По за тим - щиро дякую авторові за неабияке задоволення від цієї мрійливо-меланхолійної "пісні на воді". Антоне, будь ласка пиши ще!

Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044747829437256 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати