Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ну от свербить посперечатися....

(Рецензія на твір: Перша платформа або Зовсім не про голуба, автор: Роман RemiK Котик)

Почну з цитати: " ...твоє право на життя нівелюється нашим правом на цивілізованість. На законотворення. На правила.....
...ось він – наш гуманізм. Ось вона - наша людяність"
Чому саме з цієї? Бо ось саме тут сконцетровано дещо, стосовно чого хотілося б - ні, не посперечатися.. Мабуть, висловити певні зауваження. Чи - спостереження. Роздуми з цього питання.
Мабуть, це не я вигадала (але не можу назвати джерел, бо наукових праць принципово давно не читаю), що у жовтневому перевороті є величезна провина письменників 19-го сторіччя. Російських, та й наших, українських. Хоча всі вони (ну, принаймні, більшість з них), ніц свідомо для того не робили. Просто чесно, з позицій саме от гуманізму, змальовували те, що бачили навкруги - утиски людей праці ( а хіба без цього може бути? Ну, от Ви сьогодні розпочнете власний бізнес, тоді когось наймете до роботи.. Ви ж не будете з ним навпіл зароблене ділити? Має бути зростання бізнесу, окупність ваших ризиків, Ваш прибуток, нарешті... А хтось подивиться, подивиться, та й напише полум'яний заклик до соціальної справедливості).
Отак і писали, усе дев'ятнадцяте сторіччя. А тоді з сучасності подивилися - виявляється, у тому селі, де люди неначе подуріли, неначе хати погоріли, поряівняно з колгоспами було наче в тихім раї...
А з іншого боку - що робити письменникові, якщо він людина чесна й з серцем? Податися у одописці він не може. Йому й насправді болить людский біль. І біль старого бомжа теж.
Хоча з економічного й соціального погляду, він, мабуть, не може не розуміти, що тепло, світло й комфортний стілець в залі - то товар. Такий точно, як хлібина на полиці крамниці. Закликати, чи просто гадати, що товар - будь-який - має (підкреслюю: має!) відпускатися без грошей, то є спроба зламати єдину реалізовану в історії цивілізаційну модель людства. Право на власність лежить в її підвалинах, подобається це нам чи ні (певно, що інколи подобається, інколи - навпаки), і коли ми закликаємо відступитися від реалізації цього права, хоч з якої причини, то ллємо воду на млин , з одного боку, натовпу. Він, ще з Риму, а, може, й раніш, спить і бачить не працювати, але отримати хліб та видовища. А з іншого боку, що ще значно гірше, політичних демагогів, які на спинах отаких бомжей, на їхньому зрозумілому бажанні тепла, хліба , як на розбурханій хвилі , приходять до влади. Бідаки чекають, що, нарешті, все поділять - але дзуськи! Усе ПЕРЕділяють. І на тих зручних кріслах, в тому теплі буде сидіти не той бомж (це стовідсотково), але, напевно, й не Ваш ліричний герой. Просто інші обличчя й постаті. Ну, і кому буде від цього легше??
Хіба що Вашому героєві не треба буде вирішувати для себе питання - бути чи не бути всередині приміщення. Вирішать за нього. І він отримає змогу без перешкод дивитися на сніжок :)
Це я до змісту. Причому, не заперечуючи його глибини. Навпаки, хотілося б показати, що там, під цією глибиною, ще багато-багато шарів...
Щодо форми, як завжди, блискуче. Щодо спрямованості - як завжди, гуманістично.
Гуманізм - це не вада, звісно. Це величезний плюс. Тільки маємо пам'ятати, що він має бути доброчинним, а не примусовим. Інакше ризикуємо отримати його повну протилежність.
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044647932052612 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати