Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51629
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

А де ж слон?

(Рецензія на твір: Привіт, зброє!, автор: Костенко Олександр)

А слон, як мені підказали, зображений на картині, що висить у кімнаті Алекса. Якщо ду-у-уже цього захотіти, то можна знайти її при повільній прокрутці диска. Якась алегорія… Хто тільки чого не казав про цього слона: наприклад, цитували “Маленького принца”, де він показував малюнок з капелюхом і питав, чи не страшно Вам? Коли ж відповідали, чого ж страшного у капелюсі, то він відказував, що це не капелюх, а удав, який проковтнув слона. До чого тут це, хто зна? Або цитували “слона-то я і не примітив”. Слон, у цьому тлумаченні, є підлітковим насильством. До цієї думки пристав би, напевно, і автор цієї кінорецензії. Але досить про слона.
Нам показали останні дні (скоріше уривки) Алекса. Ми нічого не знаємо про цього хлопця. Ось він грає на піаніно, відтак у комп’ютерні ігри, спілкується з приятелем, батьками, однокласниками. Нічого незвичайного, але легкими мазками (до речі, майстерно уникаючи flashback’ів) показане його минуле – існування парії у школі. Ось він подорослішав, його вже не так цькують як раніше (пубертатний період змушує трохи відволіктись від звичних занять). Він має нагоду відчути себе вільним, розумним та перспективним, та йому все байдуже. Він, як і Мішель (“відверта байдужість до жертв”? Не згоден – більш за своїх мучителів парія ненавидить таких же як він парій. Зі зброєю Алекс стає месником за себе, але водночас стає тим, ким хотів бути завжди – одним з НИХ, щоби так само знущатися з таких-от алексів. Отже, Мішель не мала шансів. Більш того, напевно, саме від її вбивства Алекс отримав задоволенння) живе тим, що думають про нього інші.
Чому Мішель не дійшла до цього? Тому що не мала мрії або сили волі, щоби її здійснити. А Алекс мав і те, і інше. Якби Алекс мріяв про слона, то, подорослішавши, став би біологом - пішов працювати в зоопарк, їздив би в африканські національні парки. Але слоном Алекса була помста, колись у дитинстві сформульована приблизно так: отак взять би й перестріляти ЇХ усіх. Алекс зростав, число ЇХ теж зростало (поки не дорівняло населенню всієї земної кулі), а ще думка про це зросла до таких розмірів, що, наче слон у кімнаті, заповнила собою все приміщення-мозок. Тим осіннім днем настав час вигуляти слона…

Це найкращий фільм ван Сента і один з моїх найулюбленіших фільмів. Якщо завдяки кінорецензії Олександра Костенка хоча б одна людина подивиться цей фільм, насильства на світі, точно, стане менше.
Рекомендую цей твір. Особливо цікаво було подумати над останнім реченням – можливо “політика умиротворення та безмежна байдужість” і є тим слоном?
З повагою, Олег Derim

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.048249959945679 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати