Той хто вчився в школі, в звичайній середній школі, ліцеї чи гімназії добре знає, що всі учні цих та інших учбових закладів умовно поділяються на дві групи – ті хто знущається і ті над ким знущаються. До кого ви належали або ще досі належите, відомо тільки вам.
Те, що проблема насильства серед школярів різних вікових груп існує, сумніватись не варто. Під насильством розуміється не просто звичні для школярів бійки, а массове знущання над однолітками чи над молодшими за віком хлопцями та дівчатами.
Об’єктами щоденних насмішок стають діти не схожі на інших, а точніше, ті що не відповідають критеріям більшості. В такому разі ця «біла ворона», а радше «чорна вівця», що забрела не в ту отару, підлягає навмисному моральному зламу, знищенню на рівні класу(не буржуазного і навіть не робочого), у гіршому випадку – школи.
В чому причина? Вирішення цього питання криється у комплексах меншовартості, намаганні самоствердитись за рахунок більш слабких фізично та психологічно, банальній схильності до садизму.
Фільм Гаса ван Сента «Слон»( «Elephant») став абсолютним чемпіоном Каннського кінофестивалю 2003 року – Пальмова гілка за кращу стрічку та режисуру. Картина триває трохи більше години і майже весь екранний час нічого екстраординарного не відбувається.
Осінь. Школа живе своїм звичайним, буденним життям. Учні навчаються в класах, тренуються, пліткують, фотографують, відвідують групу гетеросексуалів або просто пасують уроки. Та всю цю безглузду ідилію порушує постріл зі штурмової гвінтівки калібру 5,56.
Алекс Фрост середньостатистичний учень звичайної собі школи - особа європеодної раси, зі зразкової сім’ї, який не є поборником поглядів Ніцше та фанатом Гітлера. Він спокійний, врівноважений, навіть дещо флегматичний. Та є одне але – Алекс воліє перестріляти всіх мешканців ненависного йому навчального закладу: тупих спорстменів, самозакоханих дівчат з групи підтримки, недолугих викладачів.
Здається, придбана за безготівковим розрахунком зброя в інтернет-магазині, стане тим самим інструментом помсти, та ось тільки зарання складений план, холоднокровність прийняття рішень, та відверта байдужість до жертв(вбивство Мішель – дівчини-вигнанки) ставить під сумнів його початкові наміри.
Скоріше це бажання спроектувати у реальність світ жорстокої компьютерної гри, показати на прикладі хто насправді Цар і Бог, задовольнити свого внутрішнього диявола та продемонструвати силу та розум, який ніхто не помічав або не хотів помічати.
Гас Ван Сент ламає суспільний стереотип про те, що найбільшу схильність до насильства серед дітей та молоді, як власне, і серед дорослих мають члени неблагонадійних сімей, представники афроамериканського населення, араби, вихідці зі Східної Азії або ж члени неформальних нацистсько-фашистських організацій.
Автор «Слона» сварить суспільство за політику умиротворення та безмежну байдужість.
