Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Екскурс

(Рецензія на твір: Дуб ( доповнено), автор: Залєвський Петро)

© Олесь, 23-02-2009
Вільне володіння мовою.
А в чому воно полягає?
Я ще і досі не знаю. Коли я ще кілька років тому віршував російською, то дозволяв собі змінювати порядок слів у реченні, хоча і знав ще зі школи, що так робити не можна. Або небажано.
Я не пишу мемуари, а пояснюю, чому в мене виникає подібне питання. Мені відомо, як заради рими та силабо-тонічного віршування в цілому, віршували поети минулих часів.
А перед нами проза.
«Широкий стовбур майже від самої землі розтікається у височінь двома товстенними гілляками.»
Хіба так погано?
Що, який, звідки, куди, чим? Нормальна побудова речення.
Я не проводжу уроків – боже, збав. Мені просто цікаво знати, чим регламентується та взагалі чи регламентується зміна порядку чергування слів у побудові речення. І крім того, мені відомо, як скоса дивляться колеги-творчі друзі на такі дописи як оце мій. Ото так і пишу, наче виправдовуючись.
Читаю твір.
Дідова розповідь виглядає досить змістовною - як для малюка. Я пам’ятаю, як і я розпитував свого дідуся про те, чому у неї хата-мазанка, або чому свиням вона товче варену картоплю, а мені – ні. Чому вона їм робить салат, а мені дає огірок чи помідор, які порізані на чвертки (я з самісінького дитсадка любив картопляне пюре та вінегрет).
А він сміявся, бо знав більше, ніж я. Це я вже зараз знаю, що бабуся варила картопляні лушпайку та дрібну-дрібну картоплю, а трава, яку вона різала на пеньку, була далеко як не молодою цибулею, кропом або кіндзою. Я дуже любив до них їздити, коли батькам влітку у столиці було чи не до мене, чи їх там не було – бо вони і працювали, і вчились заочно, до того ж чомусь не в столиці, де ми вже мали квартиру та місце в школі, а десь на заході України.
Ось я і вірно сприйняв Ваш твір, шановний пане Петре. Як той малюк-онучок.
Твір не жартівливий, нічого смішного в ньому немає, як і якогось чимось примітного, особливого, знаменного. Серйозна розмова двох людей. Елемент патріотично виховання. Маленький екскурс в історію. Мабуть, за звичкою, хтось з читачів і чекав від Вас чогось гумористичного. Ваш гумор подобається читачам нашого творчого осередка.
Твір не рекомендую, бо це якась дивна традиція – рекомендувати.
Я кожного разу як бачу оту фразу «Рекомендую», згадую про один кінофільм. Або навіть два. В них молоді люди рекомендували всяке – навіть джинси.
Я просто подякую за маленький, скромний творчий доробок. Читається легко, легко і пригадалась народна мудрість про ниву, яку перейти легше, ніж прожити вік. Виросте з того хлопця гарна людина. Батьки б тільки щоб не зіпсували чи вулиця.
Творчих успіхів-нових творів.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.042970180511475 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати