Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Екскурс

(Рецензія на твір: Дуб ( доповнено), автор: Залєвський Петро)

Вільне володіння мовою.
А в чому воно полягає?
Я ще і досі не знаю. Коли я ще кілька років тому віршував російською, то дозволяв собі змінювати порядок слів у реченні, хоча і знав ще зі школи, що так робити не можна. Або небажано.
Я не пишу мемуари, а пояснюю, чому в мене виникає подібне питання. Мені відомо, як заради рими та силабо-тонічного віршування в цілому, віршували поети минулих часів.
А перед нами проза.
«Широкий стовбур майже від самої землі розтікається у височінь двома товстенними гілляками.»
Хіба так погано?
Що, який, звідки, куди, чим? Нормальна побудова речення.
Я не проводжу уроків – боже, збав. Мені просто цікаво знати, чим регламентується та взагалі чи регламентується зміна порядку чергування слів у побудові речення. І крім того, мені відомо, як скоса дивляться колеги-творчі друзі на такі дописи як оце мій. Ото так і пишу, наче виправдовуючись.
Читаю твір.
Дідова розповідь виглядає досить змістовною - як для малюка. Я пам’ятаю, як і я розпитував свого дідуся про те, чому у неї хата-мазанка, або чому свиням вона товче варену картоплю, а мені – ні. Чому вона їм робить салат, а мені дає огірок чи помідор, які порізані на чвертки (я з самісінького дитсадка любив картопляне пюре та вінегрет).
А він сміявся, бо знав більше, ніж я. Це я вже зараз знаю, що бабуся варила картопляні лушпайку та дрібну-дрібну картоплю, а трава, яку вона різала на пеньку, була далеко як не молодою цибулею, кропом або кіндзою. Я дуже любив до них їздити, коли батькам влітку у столиці було чи не до мене, чи їх там не було – бо вони і працювали, і вчились заочно, до того ж чомусь не в столиці, де ми вже мали квартиру та місце в школі, а десь на заході України.
Ось я і вірно сприйняв Ваш твір, шановний пане Петре. Як той малюк-онучок.
Твір не жартівливий, нічого смішного в ньому немає, як і якогось чимось примітного, особливого, знаменного. Серйозна розмова двох людей. Елемент патріотично виховання. Маленький екскурс в історію. Мабуть, за звичкою, хтось з читачів і чекав від Вас чогось гумористичного. Ваш гумор подобається читачам нашого творчого осередка.
Твір не рекомендую, бо це якась дивна традиція – рекомендувати.
Я кожного разу як бачу оту фразу «Рекомендую», згадую про один кінофільм. Або навіть два. В них молоді люди рекомендували всяке – навіть джинси.
Я просто подякую за маленький, скромний творчий доробок. Читається легко, легко і пригадалась народна мудрість про ниву, яку перейти легше, ніж прожити вік. Виросте з того хлопця гарна людина. Батьки б тільки щоб не зіпсували чи вулиця.
Творчих успіхів-нових творів.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028822898864746 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати