Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Чорні списки

(Рецензія на твір: Ями в сучасній літературі, автор: Василь Тибель)

Тут лунали пропозиції щодо створення "чорних списків" людей, які свідомо шкодять українській літературі і державі.
Так ось, я вважаю, що не треба створювати такі переліки. Ці люди самі себе виказують своїми діями.

Один з останніх прикладів.

Олесь Ульяненко передав харківському видавництву "Клуб сімейного дозвілля" права на видання своєї книжки "Жінка його мрії". Оскільки у рукописі присутня ненормативна лексика, а також описи сексуальних сцен та актів насильства, видавництво вирішило звернутися до Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.
Це було 22 жовтня 2008 року. Поки комісія зволікала із висновком (бо на експертизу видавництвом було надано три макета трьох книг, дві з яких визнали еротичними "казками для дорослих"), видавництво вирішило не чекати, а надрукувало книжку "Жінка його мрії" (бо ж було замовлення) накладом 7000 примірників та почало її продаж через каталог й у книгарнях.

12 лютого комісія визначилась – твір є порнографічним (напередодні презентації, запланованої на щасливе для "сучої літератури" 13-те, п’ятницю).

З офіційного висновку Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі: "Детективний сюжет книги "Жінка його мрії" наповнений сценами насилля, жорстокості, вбивств, що характерно для даного жанру. Головні герої твору - колишній майор СБУ, а нині - впливовий державний службовець микола Павлович, його дружина Лада та їхній син Руслан, капітан спецрозділу особливого призначення Величко, слідчий - лейтенант Семен, Іва - школярка-звідниця - носії рис та впливу розтління. В процесі розкриття детективної інтриги автор описує гомосексуальні та гетеросексуальні стосунки, сексуальні стосунки з неповнолітніми, застосування наркотичних речовин (амфітаміну, коноплі, маріхуани), дитячу проституцію. В багатьох епізодах присутні натуралістичні подробиці (наприклад, побиття до смерті бомжа – стор. 42, відповідно до макету).
Персонажі твору використовують нецензурну лексику та брутальні вирази (наприклад "бля" "вхер", "підарок", "трахатись" та інші., стор. 40, 41, 49, 50, 97 відповідно до макету, що відображає особливості мовного та культурного середовища, в якому розгортаються події.
Разом з тим у творі присутні епізоди, основна мета яких полягає в брутальному, натуралістичному зображенні процесу статевого акту персонажа із анатомічними деталями статевих органів, орально-генітальні, орально-анальні пестощі, фістінг, мастурбаторні та еякуляторні дії (наприклад, стор. 8-11 відповідно до макету) і описання задоволення хтивості персонажа. При цьому художня майстерність, мовна виразність автора може сприяти спонуканню негідних інстинктів у читача, що дає підстави визнати їх порнографічними.
Без ілюстрацій.
Макет містить 148 (сто сорок вісім) сторінок формату А4.
Із сторінок макету, на яких розміщено опис епізоду порнографічного характеру, зроблено копії (див. Додаток)."

І далі:

"Згідно статей 1, 2, 6 Закону, макет книги Олеся Ульяненко "Жінка його мрії" (148 сторінок) не є продукцією еротичного характеру. Цей твір належить до продукції порнографічного характеру, обіг якої в Україні заборонено."

На підставі цього документу видавництво повідомило Олеся Ульяненка та його літературного агента про те, що воно "вимушено зупинити продаж книги та проведення її презентації". Треба сказати, що презентація все ж відбулася.

Тепер деякі цікаві факти:
- Організатори презентації - мистецьке об’єднання "Остання барикада".
- Засновником "Остання барикада" є народний депутат Олесь Доній, якому "прочать" крісло міністра культури.
- Презентація книги відбулася в книгарні "Є".

Далі цікавіше:
- Ведуча презентації, письменниця і діючий юрист - Лариса Денисенко (переможець славнозвісного конкурсу "Сила малого").
- Літературний агент Олеся Ульяненка - Юка Гаврилова (організатор славнозвісного конкурсу "Сила малого").

А далі ще цікавіше:
Олесь Ульяненко, дуже "плодовитий письменник", опублікував уже 10 книг (!), є лауреатом Малої Шевченківської премії. Отримав цю нагороду автор "за сповнену бруду й насильства "Сталінку", яку критики визначали як талановито написаний "чорнушний" роман" (за визначенням Юки Гаврилової).
Мала Шевченківська премія цікава тим, що створена адептами сучукру не як альтернативна справжній Шевченківській премії, а як засіб до дискредитації державної нагороди (часто ці нагороди свідомо "плутаються" представниками "сучої літератури").
До речі, в офіційному письменницькому довіднику написано, що Ульяненко - "лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка". А ці відомості подає сам автор...
Тобто, автор свідомо збрехав упорядникам довідника. До речі, як і деякі інші представники "сучої літератури", яким вдалося "просочитися" в НСПУ.

Бачимо ще знайомі обличчя – на захист книги виступили:
- Михайло Бриних, автор роману "Шахи для дебілів" (відомий суддя славнозвісного конкурсу "Сила малого").
- Андрій Кокотюха, автор провокаційних романів (переможець славнозвісного конкурсу "Сила малого").
- Вікторія Стах, дружина Михайла Бриниха (переможець славнозвісного конкурсу "Сила малого").

Пишучи це, ловлю себе на думці: "Наскільки ж мала рацію Таміла Соколик, коли давала оцінку "сучій" літературі!"

І наостанок.

Євгенія Чупріна у статті "Самі ви порнографія! або Олесю Ульяненку заборонили "Жінку його мрії" плачеться: "А поки що сумно. Сумно навіть не тому, що уся наша сучасна література підпадає під артобстріл Національної експертної комісії."

А в статті "Про диктатуру моральних ідіотів: остання крапля" культурний провідник 2007 року Михайло Бриних закликає: "Державна інквізиція у царині культури мусить бути знищена".

На моє ж глибоке переконання, слава Богу, що нарешті знайшлись люди, що мають можливість застосувати санкції до авторів і видавців, які розбещують українську молодь.
Я б особисто не лише карав "гривнею" таких авторів і видавців, але й доводив ці справи до суду. На зоні такі "літератори" на власній шкурі відчули б все, про що пишуть, і поповнили б свій досвід новими реалістичними подробицями.

Все це мало початися ще у 2004-му.

P.S. Ульянов Олександр Станіславович (він же Олесь Ульяненко) 1962 р. н. є членом Національної Спілки письменників України.
Геть такий непотріб зі Спілки письменників!

І, як сказав один з учасників дискусії щодо нової книги Ульяненка: "укрсучліт я б загалом спалював".

До чого і приєднуюся.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038650035858154 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати