Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Кілька думок

(Рецензія на твір: Одного разу під Охтиркою_для Клінта Іствуда-6(закінчення), автор: Владислав Івченко)

Файний екшен - динамічний і не без філософії, вміру розбавлений подекуди могильним гумором та справжнім драматизмом. Не думав, що доведеться співчувати комісару Ліберману, цей епізод нмд - найсильніший, образ цього персонажа і його еволюція - найпереконливіша. Загалом, скажу по собі - про ту сторону, за яку боровся цей персонаж писати найважче. Є безліч у різній мірі щирих і чесних мемуарів та спогадів учасників тих подій різного політичного забарвлення - діячів білого руху, гетьманців, республіканців, анархістів, однак чесної літератури в т.ч. мемуаристики червоних фактично немає внаслідок жорсткої цензури, самоцензури, пізніших ретушувань агітпропу під актуальні доктрини та наступну міфологізацію. Фактично чи не єдине джерело, що достовірно донесло настрої тих людей, їхні переконня, шкалу цінностей - Конармія Бабеля. Тому ця сюжетна лінія і цей персонаж для мене надзвичайно цікаві.
Знову зупинюся на Дубківському - характер цього персонажу (нмд) надмірно сильно змінився по ходу оповіді - від екзальтованого шмаркатого ботаніка до шибайголови, що хвацько розстрілює із кулемата бандитів Крученого, роззброює вартових, пілотує аероплан та дає прикурити не будь-кому, а самому чортяці і постійно допомогає смаленому вовку Чету вибиратися із різних халеп. Зізнаюся, пізній Дубківський мені більш симпатичний, може варто його зробити трішки мужнішим на початку? Напр, колишній поручник царської армії, теж із фронтовим досвідом І світової, пішов на війну із студентської лави. Там перевівся в летуни, але толком політати не вдалося, розваливсяч фронт. Ну і далі по тексту - попри те, що незле володіє зброєю, дещо сентиментальний, із усім багажем, притаманними своєму суспільному стану. Ймовірно полює за скарбами за наказом, скажімо полк.Чеботаріва чи сотника Змієнка (контррозвідка ДА УНР). І обовязкво іронія, гумор у його мові - щоб згодом стати клоуном одних вух замало, це стан душі - Ліберман як був комісаром, так і залишився :). Адже Дубківський у перших розділах - типовий Паганель, тоді як у останніх - по крутизні не поступається Вініту -вождю червоношкірих :).
А загалом, ця повість мені неабияк сподобалася. Звичайно ж, рекомендую.

Кам.Ю

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040902853012085 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати