Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одного разу під Охтиркою_для Клінта Іствуда, автор: Владислав Івченко)

Ну от, таке кіно мені подобається. Із кривавим мочіловом, стріляниною та кінними погонями. На нашому історичному матеріалі такого можна назнімати, що куди тим їхні коровячим епосам, бо насправді ж на Дикому Заході полягло ковбоїв куди менше, ніж у посередньому вестерні :). Лише шкода що нікому.
Хвацько закручений сюжет, багато загроз і вузликів майбутніх інтриг та конфліктів. Мотивація усіх сторін конфлікту залізна - дуже великі гроші, за якими з різних міркувань полюватимуть як прості авантюрники, як Чет і Міра, так і ідейні фанатики. Мабуть далі буде ще цікавіше і моторошніше, позаяк мені дещо відомо про маєток цього фон Шпіла. Загалом, суспільні настрої та події тих часів передані достовірно, хоч багато колоритних дрібничок мабуть є вигадкою автора, як, скажімо Вовча Дивізія (із відомих мені формацій вовчі шапки носили лише шкуровські козаки - вовча сотня) чи сектанти-людожери (згадується славетний конотопський комбінат) . Хоч таке теж цілком могло б бути у ті моторошні часи цілковитого хаосу і безвладдя. Текст дуже динамічний, хоч цей динамізм подекуди на шкоду художньості - діалоги і описи, дійсно реалізація мабуть ближча до кіносценарію. Досить переконливо відображені світогляди персонажів - аполітичний Чет із питомо селянською ментальністю, що покладається лише на себе і свою гвинтівочку, його загалом не обходить те що твориться за межами його хутора. На авантюру він йде лише через панночку Міру, за інших умов він став би, коли б допекли, сільським отаманом. Міра Бянка - носій консервативного світогляду, попри те, що її батько із лібералів-ріднохатівців, хоч вона ставиться із скепсисом до єдінонєдєлімщиків, не бачачи у них сили.
Найменш переконливий персонаж - уенерівський сотник Дубківський. Він наївний і романтичний, наче жульвернівський Паганель. Пересічний український сотник - це людина, що мала військове звання десь від прапорщика до штабс-капітана царської армії, переважно фронтового проізводства в офіцери, або з колишніх резервістів. Навряд чи він би сильно здивувався б тому, що батька Міри Бянко повісили чи ідеалізував би абстрактний народ - він його бачив не із вікна свого кабінету, а зовсім близько.
Ну і трохи занудства наприкінець - револьвер і пістолет то є не те саме, у ті часи їх не плутали навіть панночки зі смольного інституту шляхетних панянок :). Наймасовішою зброєю був револьвер системи наган. У ті часи в наших краях пістолет був зброєю коштовною і не дуже поширеною. На озброєнні російської армії були маузери і парабелуми, однак ними озброювалися переважно різні технічні частини, скажімо моряки, вояки бронедивізіонів, летуни, тобто масовою зброєю вони не були. Мабуть ще була якась кількість трофейних австрійських штаєрів. До слова, відстіл пряжки корнетових штанів із пістолета/револьвера - це нерельно, напр постріл із нагана спиняв коня на скаку.
Очікуватиму на продовження, рекомендую

Кам.Ю

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027873039245605 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати