Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

І був вечір, і був ранок, день шостий

(Рецензія на твір: Марія Магдальська, автор: Наталка Ліщинська)

Коли читаєш такі твори – то осмислення перечитаного потребує часу.
Зібратися з думками. Чи просто пережити все й переосмислити…
Відразу стало зрозуміло, що твір накличе буревій. Хоча ви, пані Наталю, не один раз пояснювали, що це не переспів Біблії. Однак вдарив грім і… посипав сніг.

І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їїх.

Так-так, на «образ Божий». Даючи право й честь Любити ближнього, травинку в полі, вітер у волосі коханої, дитячий лепет, її чи його руки в дивовижному сплетіні душ…
Любов… Вона народжується на світ разом з людиною, бо ще до появи твоєї на світ ти в лоні материнськім купаєшся в ній… Й сильнішого, й смиренішого почуття не може бути. Це погідна літня днина й весняний сонячний дощ. Це завірюха, замети, тріскучий мороз й високочола ватра.

Любов… Ти маєш її в своєму серці. Вона там завжди живе. І коли раптом ти побачиш її в очах випадково ( а чи випадково?) загубленої на твоїм путі незнайомки – не лякайся, знай, що ти справді створений на «образ Божий», бо ти вмієш Любити. І тоді тобі буде одинаково – хто вона: повія чи свята, грішниця чи праведниця…Можливо твоя Любов має врятувати її, а може врятувати тебе… І коли ті, що кричали тобі «Осана» , через пару днів будуть глузувати й плювати в душу твою, а ті, що мали би бути твоїми апостолами зречуться тебе аж три рази – ти в останю мить свого життя захочеш любові. І будуть ридати Маріїї не зі страху за себе, а зі страху за тебе – бо Любов вона жіночого роду.
Нехай вона береже нас. Нехай вона завжди перебуває поруч.
Принести себе в жертву світу – чи це не прояв Любові?
І коли я заходжу в церкву – я стаю на молитву з Любов’ю до Марії, до Сина ЇЇ, до Батька Всевишнього. І ведуть мене у храм не страх і покора, а провадять смирення й Любов.
Тому що Бог не страхає й не лякає. Він благословляє і прощає:

І поблагословив ї]х Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

І був вечір, і був ранок, день шостий.

Дякую, пані Наталю, за Вашу містику. За власну думку й за силу цієї думки.
З повагою, Дара.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038973093032837 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати