Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Криза, та не глобальна, а особиста.

(Рецензія на твір: Сніг на двох, автор: Настя Мельниченко)

Завжди розриваюсь між своїм бажанням писати, так, як відчуваю, тобто мінорно, і головним завданням (на мою думку) літератури показувати шлях чи освітлювати вихід, знаєте, як у кінотеатрі над дверима легенько світиться табличка "Вихід" :-)), щоб глядачі могли обрати : досидіти до кінця фільму - встати і піти, бо кіно нецікаве.
Також, пані Настуне, завше дивуюся, що у нашому ситому часі щораз сильніше панують песимістичні настрої. Такий феномен мусить мати якісь коріння та пояснення. Ваші герої щось витлумачують щодо цього. Виявляється, можна мати все і бути нещасним, самотнім, непотрібним. Як вивернути таку ситуацію навпаки? Звичайно, світу не порятуєш, але себе треба спробувати. Відповідь не нова, знана усім, проста, але чомусь дуже складна до виконання. Любов.
Повертаюсь знову до Ваших Адама і Єви, що тричі зустрілись на гірській дорозі. Сказати, що оповідання мені не сподобалось було б неправдою, навіть не те слово, геніально, якби не кінець, що суперечить взагалі концепції виходу. Виходу не знайдено, вони нині й надалі залишились кожен у своєму пеклі, хоча вчора увечері знайшли рай: допомогти, зрозуміти одне одного, вкатрупити оту вічну самотність - бодай на трохи, якщо на вічність не вийде...
Не ображайтеся, це мої думки вголос, чи то у віконечку рецензії. Я чудово розумію таку кінцівку Вашого твору, бо я й сама - сучасна людина , котра шукає протиотруту від самотності, Ви - автор (для мене, безсумнівно, письменниця) і маєте виключне право писати те, що вважаєте за потрібне. Однак, Ви намалювали крах нашого часу, я б воліла бачити хай ілюзорний, нехай натяк, хоча б тимчасовий шлях без одинокості. Бо це вирок, найстрашніший з можливих, в тому числі і для сучасної людини - егоїстичної, цинічної, тому без майбутнього. Повний відчай самотніх (а не самодостатніх, на жаль) істот, що мають все і не можуть нічого, навіть подарувати краплину любові комусь.
З щирою повагою, проти безвиході,
Наталка

Р.S. Ваше оповідання - єдине, котре викликало бажання написати рецензію. Дуже талановито, сильно, мій респект, сподіваюсь, що Ви, пані Настуне, не ображатиметесь на попередню критику.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039443016052246 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати