Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

А як же - діти квіти життя?

(Рецензія на твір: Діти – вони як чужинці, автор: Віталій Круглов)

Колись діти спорудять нам меморіал
Із шматочків часу.
Оце дійсно найвеличніше в цьому вірші. Тільки меморіали нам нізащо ставляти.Трохи добавлю. Давно, на півночі, літню людину, викидали в прірву. Коли старієш перестаєш бути дитиною, перетворюєся в "горилку" таку собі. Я хочу вмерти молодим, мені не подобається старість. Я лише хочу дожити до того дня,коли закінчиться моя місія. Щоб син продовжив!
Але є й реверс моїх слів. Найбільшу повагу і любов я отримую від свого сина. Він, коли поруч, компенсує все втрачене. Він тягнеться за мною, і можливо в мене все вдастся(з ним, нажаль, доведеться і виростати). В житті(як їх не обминай) безліч шкіл. Є вулиця, школа, дім. І як дітей не виховуй вони підуть до уподобаної школи. Я знаю багато інтелегентних людей, яких діти закінчували життя від передозу. Тож за що нам пам"ятник, коли ми неможимо нічого вдіяти? 12 літні вже спиваються від пива. А далі буде далі. Нажаль діти дивляться на нас дорослим поглядом, особливо на наші проблеми. А ми їм говоримо, що все добре і не показуємо справжній безлад.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040641069412231 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати