Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ненавиджу брехню, або до М.Гоголя

(Рецензія на твір: Ями в сучасній літературі, автор: Василь Тибель)

От що я ненавиджу найбільше, так це зухвалу брехню під соусом повчання.

Ви пишете: "Так що має рацію шановний КамЮ - шукайте те, що сподобається. Відносно гіпертрофованої уваги до так званого "сучукр", можу погодитися з тим-таки КамЮ - її читачі є найбільш резонансною аудиторією".

І де ті, хто намагається створити щось альтернативне до тріскотні сучукрліту та "йому співчуваючих"? Де альтернативні видання, спільноти, журнали?
Усюди бачиш тих самих, що мають безпосередній стосунок до "сучої літератури". Вибору немає (тільки між сучою українською і порожньою російською, де можна серед шаблонної фігні іноді відкопати нормальні книжки), а так звана альтернатива – підробка.
За прикладами далеко ходити не треба. Цієї осені до нас приїздила "Інша література" (Пантюк, Гуменюк, Лазуткін та ін).
"Що таке "Інша література"?" На що шановний Пантюк відповів: "Література буває гарною і поганою? Ми – гарна!"
В залі було багато молоді. Спочатку читали молоді – різне, але цілком нормальне і пристойне. Потім стали виступати "метри". Їхня "творчість" була суперсучасною, в їхніх "творах" йшлося про "ще не вигадані презервативи для авторучки", "омріяний член телеведучого" та іншу гидоту. Кілька людей встали і принципово вийшли з зали, аплодисменти були, чесно кажучи, куценькі. Типова "суча література".
А потім я чув, як молодь спілкувалася між собою після зустрічі із "письменниками" і відкрито називала цих київських гостей "придурками", "дебілами-переростками" і казала, що все ж винайде презерватив для авторучки, щоб вони більше нічого не писали, і бажала залишитися "зіркам сучої літератури" наодинці зі своїми книжками, коли закінчиться туалетний папір. Судячи з емоцій (як дівчат, так і хлопців, особливо хлопців), вони могли все те саме сказати "метрам" і в очі.
"Метрівських" книжок, як я бачив, майже ніхто не купив, а вони ж так старалися влаштувати шоу!

Ви пишете: "Зокрема зараз у нас пубертантний період - переакцентація фізиології, зосередженість на порухах власного організму, активна цікавість до заборонених зон. Це мине. Точніше, відійде на гідне місце, у нішу молодіжної літератури - для тих, хто тільки починає читати. І нападати на творців "сучукр" - справа невдячна та безперспективна. Це все одно, що ходити вулицями і робити зауваження молоді за дивні зачіски і штани на колінах. У відповідь вас просто пошлють".

Пане Гоголь, а Ви нічого не плутаєте? Яка, в біса, "молодіжна література"? Яка "молодь"?
Пантюк 1966 р.н – 42 роки.
Лазуткін 1978 р.н – 30 років.
Гуменюк 1965 р.н. – 43 роки.
"Сучу літературу" творять ті, кому за 30, 40, 50, і навіть 60 і 70 (але то вже клініка).
Це "молодь", яка не виросла з повзунків і все тягнеться до цицьки ... тьху!.. до заборонених ерогенних зон. Скільки можна? Вже 17 років Незалежності! Вже діти, які в 91-му народилися, встигли Незалежне Тестування скласти. А Ви все про "пубертантний (пубертатний?) період". Чи він закінчиться, коли, вибачте за різкість, повмирають всі творці "сучої літератури"?
Так того недовго чекати, бо матюки порушують захист людини, та й ауру псують :). Не дивно, що всі ці прокурені, пропиті, сексуально активні матерщиники і матерщиниці, як та Карпа, що зі сцени зізнається, що вона "недойобана тьолка" (вибачаюсь у редакції, та це цитата), чи Андрухович, що криє матом залу театру української драми, й інтелігентна, вже не молода публіка мліє. Всі ці "письменники" і "поети" вже виглядають на 10-20 років старшими за свій вік, і сильно потасканими.

Ви пишете: "Накладам Андруховича при всій повазі далеко до Матіос чи навіть Люко Дашвар, але що поробиш, коли остання апелює до людей старшого віку, а вони зваженіші у своїх коментарях".

Не поважаю Матіос, яка влаштувала істерику і пообіцяла вдавитися, якщо їй не дадуть Шевченківську премію. Особливо після того, як її дуже "позитивне" оповідання про те, як стара давала в борг свою труну, надрукували в журналі для інвалідів.
Не поважаю також і Люко Дарваш (із подивом дізнався, що це не ще одне псевдо Любко Дереша, чи для обох псевдоніми одна і та ж людина вигадувала? Якщо так, то вже криза фантазії), хоч вона і виграла "Книгу року Бі-бі-сі", бо почав читати її роман, спокусившись на тітку у намисті. Дочитав до двадцятої сторінки, потім порадів, що книжку ще не купив і можна поставити її назад на полицю.
От тільки не зрозумів вас, пане Гоголь, що, оті люди "старшого віку" куплять книгу із голою тіткою? Вони читають інші книжки, а от покоління "сучукрліту" – це саме для них.
До речі, для мене, після скандалу 2006 року, де було "шановним журі" проігноровано результати читацького голосування, "Книга року Бі-бі-сі" стала антирейтингом, як для книжок, так і для письменницьких імен.

Ви пишете: "Зверніть увагу на коментарі типу "сучукр мене обернула до української літератури". Це один з найрозповсюдженіших аргументів".

Дуже розповсюджена омана, яку постійно повторюють "сучукрлітівці", щоб виправдати власне існування. Але, з мого досвіду, нормальну літературу починали читати тільки після того, як на власні очі бачили когось із "сучасних українських авторів". Бо після знайомства "вживу" здебільшого вже не можеш ставитись не агресивно до "отих писань". Всі ж інші, або ж бачили "модних письменників" тільки по телебаченню (це неважко, бо вони лізуть на всі ефіри, чи то запрошувати більше немає кого?), або ж самі мріють матюкатися так само легко і невимушено, як "герой" "сучої літератури" Михайло Бриних, - то для них асортимент цієї "літератури" неспинно збільшується.

Ви пишете: "Наїзди, а тим більше абстрактні, призведуть тільки до сварки. А нам це зараз не потрібно - надто мало нас, українських літераторів, щоб іще дозволяти собі лаятися та сваритися. Ми повинні дати їм приклад нормальної дорослої поведінки, адекватної і серйозної критики".

А я от погоджуюся з автором статті і вважаю, що гидоту треба називати гидотою, незалежно від того, скільки премій їй дали і скільки видавництв пропіарили автора, що страждає на психологічні збочення (а таких серед сучукрлітівців немало, і, не повірите, ця хвороба дуже заразна, передається як при спілкуванні з творами, так і при спілкуванні-випиванні колег-авторів по цеху).
Ви закликаєте до толерантності. А я кажу – плювати на толерантність! Бринихи обливають всіх брудом, Родики вибирають у всеукраїнські рейтинги графомань, а читачі мають їм за це дякувати, низько кланяючись, що вони "розбудовують українську літературу"?

Досить!

Пам’ятаєте, як в Біблії? Бог не любить тих, хто не холодний і не гарячий, а лише теплий.

Я теж закликаю бойкотувати книжки "сучукрліту", як низькопробний літературний сурогат, що шкодить розвитку української літератури.
І писати правду про сучукрлітівців та їхні твори. Тоді і конкурси будуть чеснішими, бо знайдеться багато дружніх зв’язків між переможцями та суддями. І в магазинах нарешті з’явиться те, що можна читати, не боячись, що книжка випадково потрапить до твоєї дитини, і вона перестане поважати своїх батьків за подібні смаки. Бо видавці нарешті прислухаються до книжкових магазинів, звідки вже не перший рік ідуть сигнали, що їхню "розкручену модну літературу" просто НЕ КУПУЮТЬ.

Але то все пусте. Коли сонце сходить, тролі каменіють, як би не маскувалися під людей. :)

Усім гарно відсвяткувати Новий рік!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037363052368164 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати