Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Українська радянська соціалістична апологетика правильних засад гарної літератури, яка повинна подобатися правильному читачеві

(Рецензія на твір: Ями в сучасній літературі, автор: Василь Тибель)

Шановний пане Василю, якщо вже заради полеміки погоджуватися з Вашою характеристикою певних жанрів сучасної літератури як «ям», то цікаво дізнатися, як би Ви запропонували характеризувати згадувану Вами «ЛУ»? Не просто «яма», а, мабуть, аби послідовно залишатися на засадах об’єктивного і критичного підходу, «помийна яма»? Тобто, та найсмердючіша довкололітературна яма, в якій повно лайна і перегною від ганебних залишків українського радянського соціалістичного реалізму? (Манєнький сучлітівський жарт)

Гаразд, пане Тибелю, пожартували і годі. А відтак, оскільки Ви запостили свій текст у розділі «Проза», то я і підходжу до нього насамперед так, як коли зазвичай рецензую прозові тексти. Отже…

Отже, назва вдала, хоч і суперечлива. Вона привернула мою увагу та, судячи з кількости відгуків і рецензій, багатьох інших читачів на ГАКу. Це – безперечний позитив.
Утім, головна думка, структура, побудова тексту має серйозні недоліки. Адже там немає чіткого визначення що таке оті «ями», чи що таке на думку шановного Автора варто розуміти під поняттям «укрсучліт». Пан Тибель не називає з яких творів яких авторів складаються ями укрсучліту. Відтак, читач не може мати чіткої уяви про те, про які саме тексти яких авторів Вам так болить. Що Ви критикуєте? Проти чого обурюєтеся? Окрім надзвичайно загальних, обтічних і неконкретних натяків, нічого не зрозуміло. Відтак, мушу визнати, що тему Вашого твору, нмсд, зовсім не розкрито. Це – безперечний негатив.

Погоджуюсь я чи ні з літературно-критичним світоглядом Василя тибеля, зокрема з його характеристикою укрсучліту – це питання другорядне. Аби вести притомну полеміку чи дискусію будь-якого кшталту, а особливо в літературній царині, варто відразу визначитися щодо предмету такої дискусії. Пан Василь його не визначив, не обґрунтував, не навів прикладів. Це, знову таки – безперечний негатив.

Зазвичай, будь-яка людина є апріорі проти «ям» і «смороду»… символічно кажучи. Утім, символи кожен сприймає по-різному. Припускаю, що для когось «смердять» такі «ями» як романи Ірени Карпи чи Михайла Бриниха. З иншого боку, можу уявити, що для когось «смердять» такі «ями» як ЛУ, НСПУ чи, скажімо, тексти Володимира Яворівського…

На жаль, не можу про щось полемізувати з шановним Автором виключно на підставі цієї статті. Отже, оскільки теми тут не розкрито, головної думки чітко не визначено, не обґрунтовано й не проілюстровано, то залишається звернути увагу лишень на авторський стиль.

І тут я мушу висловити шановному Авторові комплімент, бо йому до шмиги вдалося відтворити ретро-стиль радянської соціалістичної полеміки. Браво! Це – безперечний позитив! Адже майже з кожного другого речення цього тексту поломеніє принципове таврування тих, кого варто таврувати, але не можна називати поіменно, іскрометна критика їхніх абстрактних зазіхань на наше все, гнівне обурення порушеннями того, що порушувати не можна, бо не можна і все, натхненні заклики до письменників писати про те, про що варто писати і так, як варто писати, бо саме це і саме так потрібно нам, a не їм!

Насамкінець, шановний пане Тибелю, хочу приєднатися до Ваших закликів.
Хай живуть чудові літературні твори гарних і правильних письменників, які нам подобаються! Нехай невпинно зростає вміст жирів у маслі!!!

Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041080951690674 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати