Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Ями в сучасній літературі, автор: Василь Тибель)

Для початку історія ~~хвороби~~, тьху, полеміки:

Таміла Соколик «Не будь сучкр» http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/culture/2008-09-04/40392
Лариса Омельченко, «СУЧАСНЕ» - «СУЧЕ» НЕ ЗАВЖДИ… http://zahid-shid.net/index.php?rt=akt&start=6

Змушений виступити у ролі адвоката диявола, себто захисника сучліта, позаяк у даному випадку є особою зацікавленою.
Пане Василю, мене просто жахають Ваші узагальнення - Ви не назвали жодного автора і жодного твору, натомість метаючи гнівні філіпіки на цілу сучасну українську літературу. Ой, недогледів, назвали одного – Андруховича, але щодо названих Вами гріхів він не дуже показовий.
Однак, сучасна українська література – це як той казковий смаколик у Ролінг, що називався «цукерка на будь який смак». Часом трапиться зі смаком чоколяди чи полуниці, а часом зі смаком шмарклів. Вам, мабуть, не вельми щастило. Тут справа у тому, що у сучасній українській літературі сильно гіпертрофований жанр т.з. молодіжної прози і обмаль добросовісної критики, натомість якої маємо переважно незграбну продукцію платних піарників видавництв, які намагаються впарити книжку навіть тому читачу, який її кине після десятої сторінки за рахунок таких узагальнених словесних конструкцій, як то «найвідвертіша жіноча проза …, «роман, який насправді не роман, а щось зовсім нове…», тощо. У цьому жанрі завжди присутні секс-наркотики-рокнрол, молодіжний сленг та ненормативна лексика. Тут без цього ніяк. То все одно що дамський роман без шаленого кохання чи детектив без таємничого вбивства. Просто споживачі цього продукту найбільш активні на інтернет-форумах і різних навкололітературних сайтах. Там, скажімо, про Ірену Карпу чи Любка Дереша говорять куди більше ніж про Марію Матіос.
Насправді є непогана і якісна проза на будь-який смак, просто потрібно у цьому трафіку віднаходити потрібні книги – і буде Вам щастя. Як – не можу порадити, часом теж буває до сліз шкода марно потрачених грошей. Цей перекіс пояснюється просто – у нас українською читає переважно студентська молодь, тому видавці орієнтуються на смаки цієї вікової групи - тому у цих книгах і є притаманний віку протест проти старшого покоління, чи то пак - підлітковий нігілізм, що виражається навіть у тій самій ненормативній лексиці, слензі і інших - ще більш табуйованих утіхах дорослого життя.
Щодо того, як повинен писати автор – часи, коли письменники були на службі агітпропу вже минули. Тепер це право митця, право читача – купувати чи не купувати його книжку, видавця – видати книжку, порахувати дебет з кредитом і зробити висновки.
А загалом, для літератури є єдиний критерій – художні кондиції тексту. Якщо б літературу модерували за критеріями шановної Таміли Соколик, то світ залишився б без Шекспірівської «Ромео і Джульєти» - там пропаганда суціциду (боюся, що жанр класичної трагедії взагалі б не існував), «Лоліти» Набокова, (який жах – це ж пропаганда педофілії), порнографічного Декамерону, ба, навіть без цілих пластів народної творчості, як то англійські лімерики чи гуцульські коломийки, адже вони мали переважно сороміцькі підтексти, ще й подекуди з матюками. Звичайно, проблеми у нашої літератури є, однак вони, нмд, лежать зовсім у іншій площині.
Тож нехай квітнуть усі квіти.

Кам.Ю

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026907920837402 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати