Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Просто рецензія

(Рецензія на твір: Червона нитка. Книга друга. 2, автор: Петро Муравій)

А знаєте, Петре. У вас легкий розповідний твір. Але як на мене банальний Багато історії, хоча саме це доволі часто мене відштовхує від перечитування.
І вже надто автор наголошує, чи вірніше герой про різницю віри, про різницю церков. Просто як на мене, людина близька до Бога у своїх думках у своїх діях, чи звичайному бажанні молитись та відвідувати службу, тим самим знати більше стаючи посередником між Богом та пересічною людиною, не має робити відмінність у свідомості слухача про віру, а має доносити розуміння Бога, незалежно від того хто ти у віросповіданні.
Ну ось такі рядки: «Я не ходив до церкви у Кривому Розі. Тут були лише московські церкви. Тому я й не хотів ходити. Для того, щоб сходити на службу Божу, я їздив до Києва.»
Я не бачу різниці в церквах, адже головне те, для чого і з чим ти йдеш туди, чи навіть не йдеш. Тому ці слова не додають герою честі і відданості Богу, Лише лишній раз відображають його власний розподіл.
Хоча з іншого боку це особиста поведінка героя.
У даній частині вислів «українська мова» зачасто повторюється. Хіба це дивина в Україні розмовляти українською? Та й до того ж у західників не своя мова, а свій діалект.
І от знову таке протиріччя свої не свої : «Усі довкола сприймалися, як свої. Як у Кривому Розі всі, хто розмовляв українською, були своїми, були людьми, які любили свою землю і своє коріння, так і у Львові ці люди сприймалися мною так само, тільки у Львові не було несвоїх.»
Не хочу повторюватись, але це знову відображає власний розподіл героя.
Та зрештою це також враження автора і вони у творі мають своє місце.

Та в загальному твір несе враження. І в мене воно таке: для того аби передати всю велич Віри не треба робити акцент на православ’ї, а просто розкривати Божественну суть.
Як особистості герою не вистачає емоцій і щирості, може тому він не виглядає переконливим для мене.
Автору не вистачає образності думок. Місто Лева, наприклад, можна змалювати більш детально і красиво. А то воно надто струнко і «вилизано».

Єдине, що бентежить, то це спогади Лідії Василівни.
А от ці слова героя: «Слава Богу! Вам допоміг Миколай при тому, що Ви ні разу не молилися до нього?»
Це зайве.
Жінці свого часу допомогла Віра.

От і все.
Пишіть продовження, ато Лідія і Марія залишились якось за кадром.

З найкращими побажаннями Світлана

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026918888092041 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати