Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51614
Рецензій: 96035

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Просто рецензія

(Рецензія на твір: Червона нитка. Книга друга. 2, автор: Петро Муравій)

© Світлана К (91.124.84.—), 20-12-2008
А знаєте, Петре. У вас легкий розповідний твір. Але як на мене банальний Багато історії, хоча саме це доволі часто мене відштовхує від перечитування.
І вже надто автор наголошує, чи вірніше герой про різницю віри, про різницю церков. Просто як на мене, людина близька до Бога у своїх думках у своїх діях, чи звичайному бажанні молитись та відвідувати службу, тим самим знати більше стаючи посередником між Богом та пересічною людиною, не має робити відмінність у свідомості слухача про віру, а має доносити розуміння Бога, незалежно від того хто ти у віросповіданні.
Ну ось такі рядки: «Я не ходив до церкви у Кривому Розі. Тут були лише московські церкви. Тому я й не хотів ходити. Для того, щоб сходити на службу Божу, я їздив до Києва.»
Я не бачу різниці в церквах, адже головне те, для чого і з чим ти йдеш туди, чи навіть не йдеш. Тому ці слова не додають герою честі і відданості Богу, Лише лишній раз відображають його власний розподіл.
Хоча з іншого боку це особиста поведінка героя.
У даній частині вислів «українська мова» зачасто повторюється. Хіба це дивина в Україні розмовляти українською? Та й до того ж у західників не своя мова, а свій діалект.
І от знову таке протиріччя свої не свої : «Усі довкола сприймалися, як свої. Як у Кривому Розі всі, хто розмовляв українською, були своїми, були людьми, які любили свою землю і своє коріння, так і у Львові ці люди сприймалися мною так само, тільки у Львові не було несвоїх.»
Не хочу повторюватись, але це знову відображає власний розподіл героя.
Та зрештою це також враження автора і вони у творі мають своє місце.


Та в загальному твір несе враження. І в мене воно таке: для того аби передати всю велич Віри не треба робити акцент на православ’ї, а просто розкривати Божественну суть.
Як особистості герою не вистачає емоцій і щирості, може тому він не виглядає переконливим для мене.
Автору не вистачає образності думок. Місто Лева, наприклад, можна змалювати більш детально і красиво. А то воно надто струнко і «вилизано».

Єдине, що бентежить, то це спогади Лідії Василівни.
А от ці слова героя: «Слава Богу! Вам допоміг Миколай при тому, що Ви ні разу не молилися до нього?»
Це зайве.
Жінці свого часу допомогла Віра.

От і все.
Пишіть продовження, ато Лідія і Марія залишились якось за кадром.


З найкращими побажаннями Світлана
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.036037921905518 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати