Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Був один випадок...

(Рецензія на твір: Сватання на Зміїних дачах, автор: Тарас В'єнц)

Дуже цікава вийшла казка, як шкатулочка з подвійним, а то й потрійним дном. Всі знають, як має бути за класичним сюжетом, а тут все багато разів виходить навпаки... Все логічно для наших реалій, для героя нашого часу... А,можливо, Віталік і змінить своє життя... От якби йому вдалося на Зміючці одружитися, тоді точно - каюк би був... А так - вже всього бачив, знає, як воно буває. Нижче падати нема куди - може, і почне потроху на поверхню вибиратися.
Мені сподобався і сюжет, і виконання. Подробиці, портрети, імена Змія та його дочок. А мові заздрю білими заздрощами...
А в кінці - бонус-с-с:
...Кілька років тому у нас була страшенна спека. І ми їздили поливати сад вночі. Поки темно поливаємо, починає розвиднюватися - ягоди збираємо (саме вишні йшли), а як сонце стане над обрієм вже на лікоть, - в машину і додому, бо не сила було ту спеку витримувати. А сусіди ще не приїхали, сплять. Сад у нас на схилі. Дороги між ділянками йдуть так, що з одного боку нависає невисока, але все ж таки стіна. І от бачимо - на дорозі якесь звірятко дивне. До нього - а то сліпак. То ж на городах і в садах він шкодить, а не кріт. Кріт - хижак. А цей все викопує і тягне до своєї норки. І всі з ним ведуть боротьбу на винищення. А тут - лежить. Випав зі своєго ходу, докопався до урвища , і випав. А заритися в землю не може - земля не як камінь, в як залізо. Дзвенить, якщо лопатою вдарити. І такий він милий. якщо подивитися неупереджено - пухнастий, з великими лапками, та ще й сліпий.
Ну, чоловік знайшов отвір, звідки він випав, розширив трохи саперною лопаткою і туди його підсадив. А мені каже: - Дивись, не скажи нікому з сусідів, що ми сліпака назад в норку пустили, а то вони нас повбивають за це...
От я і молчала. А прочитала про Вашого крота і згадала. Чого ж тільки, думаю, нам сліпак жодного бажання не виконав? А ще трохи подумала, і виходить, що він нам і так добро зробив - тим, що дозволив собі допомогти.
Ось такі спогади навіяла Ваша казочка.
Щиро, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027530908584595 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати