Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Марина (ч.ч. 2,3,4 )

(Рецензія на твір: Марина 4 (Повість із життя сучасного українського священика), автор: Петро Муравій)

От, панотче, дійшов кінця Вашої повісті. Загальне враження – позитивне і цей твір рекомендую тим, хто бажає довідатися про потаємний бік священицького життя.
Кожний читач, не фахівець з літератури, має право висловити свою думку про прочитаний твір. Я, як людина з технічною освітою, звик до стандартів, тому й хочу підійти до оцінки твору з порівняльної позиції. Є стандарт (еталон) часу, еталон метра і т.п. Щоб порівняти повість пана Петра «Марина» я взяв за еталон повість Л.Толстого «Отець Сергій», тим паче, що і кіно за цією повістю бачив (там роль о. Сергія чудово зіграв Сергій Бондарчук). Мабуть, еталон і повинен бути кращим, хоча в літературі це правило не завжди діє, але в даному випадку «Отець Сергій» переважає «Марину» більшою досконалістю, більшою напругою сюжету. Сцена спокуси отця Сергія змальована коротше, але яскравіше (чого вартий тільки один епізод із відрубуванням власного пальця отцем Сергієм – якби хоч такою ціною відвести від себе спокусу). І все-таки, на схилі життя, отець Сергій спокусився хворою, не сповна розуму, дівчиною.
Герой повісті «Марина» священик Григорій перебуває у більш складних відносинах зі спокусницею, але не вчиняє перелюбу. Автор, окрім сюжетної лінії, паралельно веде філософсько-соціальну лінію. Ось одна цитата:
«…Святі люди на землі довго не живуть: їх Господь забирає до себе. Тут можуть залишитися лише грішники, скажімо такі, як я і Марина. Ці грішники повинні навчитися не осуджувати одне одного, бути милосердними одне до одного, навчитися терпіти одне одного, навчитися лагідно і тихо, дуже мирно і з любов’ю допомагати одне одному ставати трішечки кращими, на одну сходинку на тиждень, на місяць чи на день підніматися трішечки вище по сходах чесноти до Неба, подалі від зла. Ці грішники повинні навчитися падати і після падіння вставати, і навчатися у падіннях смиренню. Повинні навчитися пізнавати свої немочі і через це навчатися більшій надії і більшій вірі й любові до Бога. Тому я й не відвернувся від Марини і не відштовхнув її від себе ні тієї ночі, ні пізніше. Я мав великий клопіт з моєю родичкою. Але клопіт – він на те й клопіт, щоб мати його з дорогими нам людьми. Бо ніхто й ніколи не мав і не матиме клопоту з тим, хто йому не потрібен, з тим, кого він цурається.»
До наведеного тексту, як кажуть, нічого додати.
В повісті присутні публіцистичні мотиви на кшталт – відношення влади до конкретної релігійної конфесії.
Щодо недоліків, то до першої частини я навів приклади, але в цілому, НМД, повість варто було б скоротити, позбувшись окремих затягнутих розповідей. Однозначно – треба переформатувати третю частину – адже її дуже важко читати (текст дуже широко розміщений).
Тож, панотче, у Вас багато роботи над вдосконаленням текстів, а здібності Вам не позичати.
Бажаю нових успіхів! Твір рекомендую.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027654886245728 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати