Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Марія, автор: Наталка Ліщинська)

Знаєте, напишу я ЩЕ ОДНУ рецензію, хай уже авторка втішиться як не якістю, так кількістю.
Щоб не казали, що я марно капаю отрутою та давлю геніїв.

Цитата:
«Він не повернеться...” - раптом здогадалась вона, дивлячись услід синові, що не озирався і рішуче крокував вперед курною вуличкою. Мати журливо глянула на дихаюче спекою небо: “Господи, чого ж він не зачекав до наступного ранку? Пішов у саме пекло...” Сонце вже багато днів поспіль гнало нестерпно палючі хвилі на стражденну землю. І не було у вибілених жаром небесах жодної хмарини, котра бодай на кілька хвилин затулила би подорожнього від гарячих променів світила.»

Спека… Ну і що? Невже спека є такою дивиною для Ізраїлю?

«Він не повернеться» - я вже писала, що це нонсенс. Перед тим, як іти кудись, як нормальний єврей, мав сказати куди та на який час іде, доручити піклуватися за матір’ю якомусь далекому родичу (хто не вірить, див. Євангеліє)

«Їй так рідко вдавалось порозумітись з ним. Від самого народження годі було второпати, чого хоче ота дитина.»

Я фігєю від такого нахабства, а тим більше від сльозогонки далі в тексті, де авторка описує, як Марії огидно було спати з Йосипом.. Може, шановна авторка просвітить нас іще в чомусь?

А ось іще перли:

«Син взагалі не звертав на неї уваги. Марія жахалась, коли він сперечався зі старими; вмів так сказати, що вмовкали наймудріші, але її те не тішило. Серцем відчувала, що вражені його зухвалістю люди, мов отруту змії, притримують свої образи до слушної години. Вона хотіла його застерегти, та син обпікав поглядом зневаги й зніченій матері бракло слів. Не знала, як пробити мур, що він збудував поміж собою і нею, й захистити від помсти світу за оту інакшість; надто впадала у вічі різниця поміж сином та його ровесниками. Сусідські дітлахи бавилися, бігали, з неохотою вчились, а він уникав пустощів, ігор, наче став одразу дорослим; «ковтав» грубезні книги, не помічаючи нічого навкруги, забуваючи про їжу, сон. Заходив у храм і якось так виходило, що поруч ніхто не смів стати.»

Не сперечався, а обговорював вчення, бо як усі хлопчики, ходив до Храму навчатися мудрості (до речі, Храму, з великої літери!). І аж ніяк не могла Марія бачити цих диспутів, бо жінок не допускали до таких бесід. А вже тим більше не могла бачити, як син «ковтав» грубезні книги», бо знов-таки, жінок не допускали до храмових бібліотек, навіть обраних та дуже розумних. Ця традиція не тільки єврейська: і досі Коран мусульманкам викладає старша жінка, по окремій «навчальній програмі». І не книги, а свитки…

«Ось він пішов геть. Марія сиділа в темному кутку на долівці, механічно перебираючи стручки; в хаті завжди є якась робота і їй ніколи не спало б на думку посеред дня байдикувати.»

На голій долівці зазвичай сидять лише під час трауру. Навіть якщо Марія сиділа б надворі, перебираючи боби, то обов’язково послала би килимка (до речі, точно такого смугастого килимка зі старого шмаття, що й досі плетуть чи ткуть бабусі)

«Хоч давно це було, та жінка виразно пам’ятала кожну хвилину того дня. У двері ніхто не стукав, але вона блискавкою метнулась і відчинила їх. На порозі стояв чоловік, рівного якому у всьому світі б не знайшлось.»

Янгол може з’явитися прямо перед людиною без усяких перепон, де завгодно. А от стукають у двері, щоби людина сама відкрила, або злодії, або демони!

Марія спершу мала спитати: хто там? і лише після правильної відповіді відкрила б.

Невже наша пані історичка-славістка забулася, як ото стукали в двері та казали:

«Во ім’я Отця, Сина та Святого Духа, відчиніть!», а той, хто в кімнаті, казав «Амінь!» і аж тоді вже відчиняв?

Це переспів отої старої єврейської традиції.

«Тричі підходила Марія до нього і тричі на її шляху поставав вогонь, забороняючи наблизитись до сина.»

Що це за дурота? У Святому письмі є згадка, як брати Ісусові приходили до нього з матір’ю, побачитися. Тобто, контакт з родиною не переривався.

Шановні панове видавці!

Я чудово бачу, чим все закінчиться. Як тільки пані Наталя надасть достатньо творів, Ви з нею законтактуєте і пані Наталя зникне з ГАКу.

Я не буду окремо касатися якості фантастики, написаної пані Наталею, про твори такого штибу вже писав на Літфорумі Тимур Литовченко. Я напишу про інше.

Якщо завдяки бажанню шановних видавців урвати копійчину в Україні з’явиться нова секта або молодіжна субкультура, які не даватимуть своїм дітям материнського молока та примушуватимуть новачків іти з дому, бо Ісус не брав цицю та пішов з дому через непорозуміння з матір’ю - згадайте мої слова.

(До речі, я чогось знову не можу авторизуватися – ніхто не знає, чому?)

Noelle Daath

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042099952697754 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати