Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Я є цар добрий..., автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Нмд, цей чоловік не був божевільний.

Його непересічна жертовність стримувалася лише обов’язком перед родиною. Під час розстрілу він ототожнився з царем Миколою (без сумніву, розстрілялювали саме за схожість з царем).

З цим нещасним сталося те, про що казав рабі Гілєль:

«Если не я для себя, кто за меня? но если я только для себя — что я? и если не теперь, то когда?» (Мишна 14)

http://www.moshiach.ru/study/enciclopedia/pirkei_abot.html

(Вибачте, але я не маю права перекладати цей вислів українською).

На жаль, ми не бачимо в оповіданні очей цієї людини. Крім того, ось тут:

«Бій тривав аж до вечора. Цар і його генерал-адьютант вміло вели вогонь з двох ручних кулеметів із вікон климової камяниці, аж поки не вистріляли усі набої, далі відстрілювалися із револьверів, потім в хід пішли ручні бомби. Загинули вони під спів "Ще не вмерла Україна", який обірвала закинута чонівцями у вікно граната.»

багато чого не вистачає. Читач відсторонюється: оповідь до цього моменту мала чіткий відеоряд, аж раптом перед очима темнішає і ми чуємо лише голос диктора.

Звичайно, смерть – це акт, інтимніший за секс, але все одно, яке було у нього обличчя? Спокійне, щасливе, чи навпаки, затьмарене?

З повагою,

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027575969696045 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати