Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ось ще одна

(Рецензія на твір: Червона нитка 2, автор: Петро Муравій)

Один абзац з Вашої першої глави схожий на один не Вашої, а також з першої глави «Майн Кампф». Він стосується мови.
Ніічого страшному в цьому немає, а є тільки аналогічність обраних авторами жанрів.
Не більше.
А.Гітлер. Моя боротьба. Вид."Т-ОКО", 1992 р.
Тільки він там ні з ким не розмовляв, а розмірковував у одиноцтві.
Ваш герой це робить з жінкою, старшою за нього. І ото цей хлопчина збирався її «повернути до своєї віри». Як на мене, то мені здається, що жінки хіба що у більш зрілому віці тягнуться до чоловіків, молодших за них. А ця хіба не бачила, що він занадто юний для неї? Мезальянс якийсь виходить. Але то таке – мало що мені здалось. Ви автор, Вам і вигадувати.
Це я писав про першу главу.
Переходимо до другої.
Бажано у двох суміжних реченнях не вживати одного того ж слова.
Можу сказати, чому, якщо це буде необхідно.
Не витримав – кажу. Я читав твори одного російського – тоді ще радянського письменника, в якого напрочуд красива літературна мова. Саме він звертав увагу і на це. Але то справа особиста. Я маю на увазі ось ці два суміжних речення.
«…теплого й веселого літнього дощу. Але літній веселий дощ»… І далі за текстом. «Мабуть» є вставним словом, яке відокремлюється з обох боків відповідними розділовими знаками. Це вже трішки далі.
Знову пісні.
Все, що далі, не коментую, бо воно глибоко особисте – хіба що можу зауважити, що краще було б, щоб та любов була справжньою. Такий відмінок, НМД, є вірним.
Ото Ви вже зі мною клопіт маєте. Хіба ні?
Переходимо до третьої частини.
Можна вважати, що я зауважень чи питань більше не маю, бо розмова двох молодих людей мене не стосується і вона ведеться про щось своє, що їх турбує, мовою та фразеологічними конструкціями, які притаманні жителям місця їхнього тодішнього проживання.
Дякую за толерантність і доброзичливість. За терплячість – також.
Щиро Олесь.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027240991592407 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати