Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2587
Творів: 47066
Рецензій: 91466

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Телевізійна, п'ять

(Рецензія на твір: Червона нитка, автор: Петро Муравій)

© Олесь, 01-11-2008
Зараз я не можу пригадати інші адреси міста, про яке йдеться, за якими мене носили справи моєї професійної діяльності зв’язківця у ті дев’яності роки, про які цікаво згадувати, бо вони містять у собі абсолютно всю України з її обласними та периферійними центрами. І ось ті часи повертаються. Знову – нова техніка. Але то таке. Яка різниця, чи пам’ятаю я це довжелезне місце чи ні, стороннім людям. Або трамвай, на якому долались кілометри шляху до «Коки-коли» - і не тільки, якісь бетонні споруди, що супроводжували його рух, курява червоного кольору? Техніка відмовлялась працювати у тих умовах, в яких жили чи виживали люди.
Але ж мова має вестись про твір.
Мені здається, що краще було писати, що квіти ростуть ярусами.
Одна з метафор мене і досі тримає у стані роздумів. Цнотлива краса… Сильна метафора. Я б написав би, що вона незаймана – бо не всі ж земні площі переорані та понівечені у інтересах гірничої індустрії. Не вважайте це зауваженням. Дійсно – роздуми. Я ще розмірковую над думкою стосовно рецензій, чому люди пишуть їх чи не пишуть, що їх спонукає на твір, в якому крім невмілого епатажу, нічого немає. Тому, що ми живемо не в тиші і нас щось весь час турбує. Якісь сторонні звуки, від яких тільки в лісу чи в балках і відчуваєш себе малесеньким-малесеньким атомом Всесвіту, супроводжують і супроводжують. А твір, якщо так можна висловитись, тихий, камерний, залишається незайманим. Ось я і повернувся до моєї метафори. А, може не пишуть, бо не мають часу, як ото я. Та якось відшукав же ж. Прохання, на мою думку, є ефективним засобом щось отримати – і нічого поганого в ньому нема - ми ж просимо зрання бога про хліб насущний та про прощення того, що іншим прощаємо. Просимо. І на ніч також. Хіба що не всі.
Я Вам ще скажу, що всі, хто б де не мешкав або проживав, хвалять свої місцини і тому Ваше ствердження про красу є досить розповсюдженим. Може, б якось, до цієї думки підвести мене, одного з Ваших читачів? Але то таке – автору видніше. І я не значусь серед якихось особливих авторитетів нашого електронного творчого клубу.
Цікавою мені видалась Ваша думка про невідомого тоді ще садівника. Я її зрозумів, мабуть, так, як і Ви.
Я встиг прочитати лише одну главу Вашого твору. Заважає, згадки, бо я теж її бачив – якщо балку, то вибалки. І різнокольорові дими бачив – білі, сірі, рожеві.
Закінчення її досить патетичне, хоча передусім я відчув не патетику, а щось подібне – тут, на мою думку, до думки Вашої мене привели.
Поки що закінчую. Продовжу вже у коментарях. Сьогодні чи іншої пори – не знаю. Старатимусь. Мені подобаються щиро написані твори.

Ой, діду, о-йой! Як добре, що Ви їй не позували!
Звісно, де Вам позувати!? Краще збирайте буряки та переганяйте їх на висококалорійний і високоенергетичний напій! Ха-ха.

Після Вашого допису, думаю, чи не краще місце про позування прибрати? Воно й справді нерозкрите, тоді для чого воно?

© Петро Муравій, 03-11-2008

"Ну ще була описана не менш „героїчна” боротьба під час так званих революції й „громадянської” війни, трохи було української класики..."
...............................................
Ось тут. В кожному моєму коментарі вказується номер глави.
А ще є така гарна комбінація як Ctrl+F. Випливає вузенька рамочка, в яку набираєте слово, що шукається. У такий спосіб знайдете це "може".
Творчих успіхів. Не сердіться - то страсті.


© Олесь, 02-11-2008

Пане Олесю! Я вже дещо виправив завдяки Вашим зауваженням. Але прошу Вас краще конкретизувати зауваги. Де оте "нукання" та безкомове "може" не знаходже. Вказуйте, будь ласка, хоча б частину речення разом з помилкою, тоді буде багато простіше. "Революції" - не помилка. Там мається на увазі одна, сама головна, яка тільки і варта уваги. Про інші дві у радянських книгарнях худ. літератури практично не було.

Петро М.

© Петро Муравій, 02-11-2008

А мені, старому, було цікаво знайти рядки про малювання з натури. Якимись - звісно, на мою примітивну думку, вони вийшли сухими, я сказав би - протокольними. Може, варто було б додати фарб, змалювавши вже змальоване? Була ж картина - бодай хоч би одна, чи ні?
А ще я ревнував би по-страшному. Дав би я їй десь там голяком позувати. Попозувала б вона в мене. Довго пам'ятала про синці під кожним оком. Я б їй напозував би. Хоча...
В сучасні роки хто де і перед ким лише не роздягається... Жити ж якось треба. Та і вивчитись не завадило б.
Даруйте, але з цим натурним позуванням вийшло у Вас щось не дуже яскраве. Сухе, проткольне, нагадує пояснювальну записку.
Отаке о.
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (212.80.51.—), 02-11-2008

Які там ще можуть бути зустрічні ініціативи чи зобов'язання?
Вірші-віршами, проза-прозою. Дві колії однії творчої залізниці. Ніде вони не перетинаються. Хіба що на стрілках.
Думка про зустрічні ініціативи чи подяки у вигляді обміну рецензіями є трішки не те, щоб хибною, а якоюсь більш гнучкою.
Мені у цьому легше. Немає в мене особистої сторінки - і ні на які твори нічого писати не треба - ні критичного, ні єлейного. Хіба що дякувати за рецензію чи сварити. Або не розуміти геніального за примітивністю цього прийому - не мати власної сторінки. Хтось спересердя може тільки на три літери послати. Прозріє потім такий посилач. Усьому свій час. І Олесь перетерпить. Понеділок настане, його знайомі про нього і згадають. У нього, як йому сказали добрі люди, є свій фан-клуб. Ото він нехай йому рецензії і пише. А не напише - то і не біда. Не буде пихи.
Творчих успіхів бажає і Дід Сашко ірпіньський.
На все добре.

© анонім (212.80.51.—), 01-11-2008

Пане Олесю! Оце щойно прочитав Вашу рецензію і доволі широкий аналіз - я раніше був у Кривому Розі, а не в інтернеті. Ніяких негативних вражень від ГАКу, рецензій і відгуків на мої твори не маю, і думаю, що не буду мати.
Може я колись ще зіпсуюся, але зараз до невдоволення відгуками зовсім не йдеться. У своїй реці на мою "Нитку" закликав навіть поквитатися зі мною тих, хто на мене образився. Прошу Вас і всіх інших не ставити мені питань на зразок: "Чи не обрид?"
Я не сподівався на такий аналіз, який Ви робите: він справді потребував багато Вашого часу. Крім подяки, нічого висловити зараз не можу. Про брак часу розумію, у першу чергу, по собі. Я читаю твори, які впали мені в око на головній сторінці. З них прочитую малу кількість: пальців однієї руки забагато для того, щоб порахувати прочитане мною. Є такі дні, коли я взагалі не сідаю за інтернет.
Ви мені підкидаєте велику роботу: познаходити у чималенькому тексті усі ті місця, яких стосвуються Ваші зауваження. Якщо я не буду фізично справлятися з тим, що мені кажуть доброчинці, а Ви є таким; вважатиму це кращим за той стан, у якому нічого робити.

Ваш відгук і відгуки інших накладають мені зобов"язання так само відгукуватися на Ваші твори. Простіть мене грішного. Недавно прочитав дитяче оповідання п. Михайловської. Прочитав, але щось написати не беруся: не мій це жанр, не вважаю себе компетентним у дитячій літературі. З поєзією у мене теж стосунки натягнуті: ґвалт! Про деякі речі буває краще змовчати, щоб, часом не опустили нижче плінтуса.

"А главу я зрозумів. Розповідь без якихось яскравих місць, які чомусь обов’язково мають бути у художньо-літературному творі. Ця умова мене і дивує, і спонукає. А хочеться писати по-своєму, і воно вийшло б приблизно так, як і у Вас. Цікавим, але дуже прозаїчним..."
Пане Олесю! Опубліковані на сайті три частини мої "нитки" є одним незакінченим цілим. Тому говорити про те, що у третій частині бракує яскравих місць, неправильно. Хочете побачити яскраві місця - повертайтеся до першої і другої частин.
Ці частини підібрані тільки за критерієм моєї ще однієї обробки "нитки" перед тим, як виставити їх на ГАКівський товариський суд. Як оброблю наступну частину, видам її. А далі треба буде писати, а не обробляти. З Вашого штовхача і інших ГАКівців, сподіваюся вибереться з глибокої баюри віз, навантажений нитками, і поїде далі.

Дякую, діду Олександе (Олесю) Ірпінський.

Інтернет піплнет так глюче, що не можу спокійно авторизуватися.

Петро М.

© анонім (94.248.107.—), 01-11-2008

Т.з. «нукання» не прикрашає художньо-літературний твір. Якщо конче без нього обійтись неможливо, то після нього має бути відповідний розділовий знак.
Помилка невеличка у шостому рядку. «Революцій» має бути.
Це я вже перейшов до третьої глави.
Відчув святу правду, бо сам читав такі ж самі твори. Наприклад, «Прапороносці» мого тезки Гончара, а бібліотечна співробітниця дивувалась, бо мені було в той час було років десять – не більше. Потім в ми цей твір проходили у школі, а я не слухав учителя, що відіграло свою роль при виставлянні оцінки за чверть. Мова була завжди на п’ятірку, а література – ні. Я все бажав потрапити у той віковий пояс, в якому перебували ті герої – оповідань героїко-патріотичної теми, юнацької. Та не вийшло. То були твори радянського реалізму. Зате твори Івана Буніна читав як мною написані – ні, вистраждані. Куди мені до нього…
«Він і не з’явився не те що на білий світ, він був тільки розпочатий і не був продовжений.» Щось я це речення ніяк не зрозумію.
А главу я зрозумів. Розповідь без якихось яскравих місць, які чомусь обов’язково мають бути у художньо-літературному творі. Ця умова мене і дивує, і спонукає. А хочеться писати по-своєму, і воно вийшло б приблизно так, як і у Вас. Цікавим, але дуже прозаїчним, хоча йшлось про те, що Вас надихнуло на цей вид діяльності. То була, мабуть, іскра божа. Цей факт потребує більш яскравого відображення, висвітлення.
Скінчили главу третю.
Якщо не набрид - то натякніть. І якщо набрид - також.

© Олесь, 01-11-2008

"Образи", малось на увазі. Другий абзац.
Не знаю, як воно так вийшло. Ну й діла...

© Олесь, 01-11-2008

«Я з насолодою ходив біля неї.» Пригадуючи своє перше кохання, згадую інші відчуття – тривожні, наприклад. Бо вона могла бути не моєю, а когось іншого, як, в принципі, і сталось. Рідко в кого перше кохання – оте, невміле, безпорадне прогресувало до фізично-адміністративного звершення. На мою думку, писати дворазово про насолоду не варто. Але то таке. Автору видніше, а я не експерт, а хіба що людина зі власним художньо-літературним смаком, який мене ще не підводив.
Твір, що має діалоги, вже можна вважати справжнім твором. Коли я займався літературно-прозовою аматорською діяльністю, для мене це було щось складне, бо всі персонажі розмовляли, так би мовити, моїми фразами. Закинув я цю творчість, звернувшись до віршів. І знаю, чому. Може, колись займетесь віршуванням і Ви. Проза є гарною умовою для розвитку художньої мови. Залишається тільки перенести образу з одного твору в інший.
Після «може» десь загубились коми. Воно (у обох випадках) не є ж дієсловом. Хіба не так?
Це я вже підхожу до кінця другої частини. Перед «і я взявся за перо» має бути розділовий знак. Я не філолог, інколи і помиляюсь, а в даному випадку, скоріше за все – ні. А вчать у нас так собі, і якби я сам не довчався б, то був би з мене літератор… Аякже ж…
Так само перед «і уся Ганнусина сім’я». Запам’ятати таке легко. Просто читати речення про себе. Одне за одним.
Зараз перейду до третьої частини. А, може, залишу її на інший час.

© Олесь, 01-11-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.32130694389343 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …