Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Телевізійна, п'ять

(Рецензія на твір: Червона нитка, автор: Петро Муравій)

Зараз я не можу пригадати інші адреси міста, про яке йдеться, за якими мене носили справи моєї професійної діяльності зв’язківця у ті дев’яності роки, про які цікаво згадувати, бо вони містять у собі абсолютно всю України з її обласними та периферійними центрами. І ось ті часи повертаються. Знову – нова техніка. Але то таке. Яка різниця, чи пам’ятаю я це довжелезне місце чи ні, стороннім людям. Або трамвай, на якому долались кілометри шляху до «Коки-коли» - і не тільки, якісь бетонні споруди, що супроводжували його рух, курява червоного кольору? Техніка відмовлялась працювати у тих умовах, в яких жили чи виживали люди.
Але ж мова має вестись про твір.
Мені здається, що краще було писати, що квіти ростуть ярусами.
Одна з метафор мене і досі тримає у стані роздумів. Цнотлива краса… Сильна метафора. Я б написав би, що вона незаймана – бо не всі ж земні площі переорані та понівечені у інтересах гірничої індустрії. Не вважайте це зауваженням. Дійсно – роздуми. Я ще розмірковую над думкою стосовно рецензій, чому люди пишуть їх чи не пишуть, що їх спонукає на твір, в якому крім невмілого епатажу, нічого немає. Тому, що ми живемо не в тиші і нас щось весь час турбує. Якісь сторонні звуки, від яких тільки в лісу чи в балках і відчуваєш себе малесеньким-малесеньким атомом Всесвіту, супроводжують і супроводжують. А твір, якщо так можна висловитись, тихий, камерний, залишається незайманим. Ось я і повернувся до моєї метафори. А, може не пишуть, бо не мають часу, як ото я. Та якось відшукав же ж. Прохання, на мою думку, є ефективним засобом щось отримати – і нічого поганого в ньому нема - ми ж просимо зрання бога про хліб насущний та про прощення того, що іншим прощаємо. Просимо. І на ніч також. Хіба що не всі.
Я Вам ще скажу, що всі, хто б де не мешкав або проживав, хвалять свої місцини і тому Ваше ствердження про красу є досить розповсюдженим. Може, б якось, до цієї думки підвести мене, одного з Ваших читачів? Але то таке – автору видніше. І я не значусь серед якихось особливих авторитетів нашого електронного творчого клубу.
Цікавою мені видалась Ваша думка про невідомого тоді ще садівника. Я її зрозумів, мабуть, так, як і Ви.
Я встиг прочитати лише одну главу Вашого твору. Заважає, згадки, бо я теж її бачив – якщо балку, то вибалки. І різнокольорові дими бачив – білі, сірі, рожеві.
Закінчення її досить патетичне, хоча передусім я відчув не патетику, а щось подібне – тут, на мою думку, до думки Вашої мене привели.
Поки що закінчую. Продовжу вже у коментарях. Сьогодні чи іншої пори – не знаю. Старатимусь. Мені подобаються щиро написані твори.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044013023376465 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати