Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51586
Рецензій: 96021

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Ау-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у...

(Рецензія на твір: Червона нитка 3. Продовження., автор: Петро Муравій)

© Петро Муравій, 31-10-2008
Гей, хто в лісі - озовися. Отак я собі надумав: коли ніхто не хоче писати рецензії на мої твори, напишу рецензію сам собі. Як кажуть: "Коли сам себе не похвалиш, то ніхто тебе й не похвалить."
Панове товариство! Я розумія, що моя "Червона нитка" справляє враження незакінченого твору, що є сенс прочитати його увесь до кінця. Але нитка ще до кінця й не написана. А писалася вона не зараз, а ще рік тому. А потім усе! Творча криза - не було думки читача.
Мені потрібна ваша думка і ваша оцінка як спраглому вода, інакше писати важко. Я не пишу в стіл, до архіву чи на якийсь склад. Я можу працювати тільки на оцього читача, якому маю догодити, у противному випадку не вважаю за доцільне витрачати величезну кількість часу на написання невідомо чого невідомо для кого. Тому прошу вас: пишіть. Пишіть по тому, що я вам видав. Нехай видав не все, нехай ваше враження не повне. Як прочитаєте решту, зможете написати знову, якщо захочете.
До речі, я не прагну отримати відгуки якогось певного (наприклад, схвального) напрямку. Я просто хочу знати думку свого найвищого судді в літературі - читача.
Самому мені важко оцінити "Червону нитку", тому що я її вже 150 разів перечитував, коректував, переписував, виправляв. Я її знаю майже напам"ять. Вона мені приїлася, дещо набридла. І разом з тим, вона незакінчена. Сам я видаю нагору, гадаю, немалу кількість рецензій і відгуків. На мене вже встигли образитися, щонайменше, четверо ГАКівців, хоча я не хотів їх ображати. Ануж бо, товариство, маєте шанс зі мною поквитатися! Коли вам хочеться, всипте мені по повній! Я буду дуже вдячний за будь-який відгук!
Нехай нікого штучно не стримує й не накладає ніяких обмежень те, що зображено на світлині на моїй авторській сторінці. Ви не можете напевно знати, чи то моя світлина, чи світлина когось іншого, наприклад, мого героя. Якщо світлина вас стримує від самої різноманітної критики, я готовий її забрати, а на її місці помістити зображення кнура.
Я знаю, як вовки виють. Умію вити вповні по-вовчому для того, щоб вовки відповідали, - так роблять мисливці, коли розвідують вовків. Як завию, дружина каже, що стає моторошно.
У-у-у-о-о-о-о-о! Ось він - цей вигук. Ой, дивіться, бо як завию!..
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.042628049850464 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати