Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хто, що, де, коли

(Рецензія на твір: Нє наш чєловєк, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Дякую, як завжди – отримав задоволення від тематики і особливо – від неочікуваного виверту сюжетної лінії. Звісно, я передбачав, що це оповіданнячко мусить зрештою виплестися на тему УПА… але, не зміг передбачити як. Отже це – безперечний плюс, адже справжнє життя та неочікувані повороти людської долі є набагато дивовижнішими, ніж більшість літературних вигадок про них.

Сподобалася композиція. Зокрема - несподіваний перехід від напруженої динаміки пригодницького сюжету першої половини твору до сповідального писхологізму другої половини.

Не дуже сподобалася назва. Нмсд, варто б її якось узагальнити, можливо «українізувати», і мабуть зменшити кількість слів, аби стисліше передати ідею «чужинця», «чужака» тощо.

Корисним виявилося перечитати і попередні рецензії та авторські відповіді. Мушу зізнатися, що я теж не розпізнав де це все відбувалося і чому однорукий «лейтенант» розстрілював … упівців. Мені здалося, що це була… Білорусь – але не далі.

Юрію, якщо, як ти писав у одній з відповідей, ти раніше мав цілий абзац на початку твору, де чітко вказував на місце і час подій, то що спонукало тебе позбутися його?

Відтак, проілюструю свій читацький хід думок на початку твого оповідання:

Нє наш чєловєк
- російськомовний вислів в українській транслітерації говорить мені про те, що напевно йтиметься про українця в лавах російських/радянських військ. На загал, це очікування таки виправдалося.

Лейтенант у шинелі із порожнім рукавом голосував флягою над розбитим важкою технікою шляхом.

По-перше, збіг порожнього рукава шинелі та голосування (не порожньою?) флягою якось не дуже пасують одне до одного – бо зазвичай порожньою буває фляга....

По-друге, з цього речення ще не зрозуміло хто це і де. Щоправда, є досить натяків про те, що це відбувається вже під кінець війни – воякові вже встигли ампутувати руку, він живий і здоровий, мабуть повертається додому, отже тут уже немає хаосу початку війни, крім того – «важка техніка» також з’явилася вже під кінець війни…

Можливо, якийсь влучний прикметник до лейтенанта чи його шинелі, або навіть і фляги дав би прив’язку до місця/часу, напр.: «гвардійський», «мотострілецький» тощо. Крім того, шинель могла бути «новою», чи навіть з «новенькими погонами», та з «новими зірочками», наприклад «старлея» з емблемою… «цариці полів».

Туди, на захід, йшли валки танків, тягачів із гарматами, вантажівок, набитих сірими солдатами - ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків...

Ага! «На захід» - отже це або радянські війська наступають, або німецькі відступають… але ж «сірі солдати» - це досить усталений образ солдатів вермахту, в їхніх сірих одностроях «мишачого» кольору «фельдграу». Здається, цей самий образ ти вже використовував в одному з попередніх творів і ми, здається, це вже обговорювали…

Ну а перевозити «сірих солдатів» вантажівками – це вже теж більше пасує до вермахту, хоч їхня піхота маршувала пішки не менше радянської… а під кінець війни це співвідношення може й змінилося.

Розмаїття іноземних іншомовних частин – це радше підтвердження мого початкового припущення про вермахт з його численними іноземними легіонами європейських добровольців, частинами та підрозділами союзників тощо.

... Усе це незабаром перетвориться у тлін і капітюжений брухт у черговій наступальній операції.

Отже «чергова» - це прикметник, який не несе в собі жодної нової чи корисної інформації. Натомість, коротенька згадка з одного-двух прикметників про щось на кшталт «Ленінградсько-Новгородска стратегічна наступательна операція» (1944 року) чи «Кенігсберзська наступальна операція» (1945 року) – дала б вичерпну і заощадливу (за кількістю слів) відповідь щодо місця і часу описуваних у творі подій.

Новенький штабний віліс різко загальмував просто перед ним.

Нарешті! Тепер зрозуміло, що це радянське військо наприкінці ДСВ!

Утім, мені здалося, що «геть юний хлопчина-шофер» насправді заслуговував на трохи більший опис. Ім’я, звання, звідки родом, ще кілька важливих рис – зовсім не завадило б. Особливо з огляду на другу частину твору, де роль цього хлопця стає важливішою. Крім того, на фронті чи навіть і в будь-яких інших умовах людського спілкування, при першій зустрічі ці двоє неодмінно познайомилися б і намагалися знайти щось спільне – чи вони земляки, чи десь разом служили тощо.

Щодо «не Волині» та не «упівців» - благаю, дай більш предметні натяки! Щось на кшталт «холодний балтійський вітер» чи суворий литовський/латиський/естонський ліс. А хутір! Адже це теж був шанс стисло і ємно описати сувору балтійську-північну-поморську архітектуру, особливості господарства, реманенту тощо. Та й «неупівці» вимагають трохи більше уваги до себе, аби читач надалі не плутався з тим, хто вони і що це таки точно не упівці!

Юрію, пиши! З нетерпінням чекатиму на завершення твого тематичного циклу.
Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.030261993408203 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати