Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46992
Рецензій: 91403

Наша кнопка

Код:



Рецензії

кілька слів вражень

(Рецензія на твір: Марина 4 (Повість із життя сучасного українського священика), автор: Петро Муравій)

© Тарас В'єнц, 30-09-2008
По прочитанні Вашого твору маю двоякі відчуття. Не знаю, чи вдасться висловити їх більш-менш точно, та все ж спробую.

Найперше - важко одразу визначитись, наскільки цей твір є справді художнім твором. Автор свідомо чи мимоволі так будує канву оповіді, що перестаєш розрізняти самого автора і ліричного героя. Цьому сприяють і відступи від основної теми – характеристика влади та її прислужників, опис невеселих реалій всередині церкви – чиста тобі документалістика.

Але облишмо жанрові визначення і перейдемо до суті. Отже, що ми маємо:

Чи цікаво? Так, мені було цікаво читати цю повість. І з огляду на нитку сюжету, і - що, видається, ще більш цікаво – з інтересу до реалій життя і побуту духовної особи у новітні часи.

Чи корисно? Авжеж. Намагаюсь з усього, що роблю, винести певну користь для себе. З деяких творів винести щось корисне, окрім твердої постанови не читати більше нічого подібного, неможливо. З Вашого твору кожен, хто схоче, зможе взяти щось своє. Щоправда, боюсь, що неприхована авторська дидактика може відбити бажання прислухатися до настанов у частини читачів. Але скажу за себе. Я побачив в ньому фрагменти жорсткої життєвої правди. Окремі роздуми героя виявились знайомими і близькими. І загалом - свіжий струмінь.

Чи переконливо? Не впевнений. Впродовж усього твору мені бракувало розуміння дій головного героя. Мотивації, так би мовити...В зав’язці твору – з «названою мамою» - це ще більш-менш. Але далі, коли панотець вчащає до самотньої жінки додому, домагається поспати з нею на одному ліжку, балансує на лезі, демонструючи сталеву витримку та ще й при цьому називає «маму» блудницею - все це , кажучи вельми м’яко, в голові не вкладається. Замість уникати спокуси, як і належить духовній особі, герой лізе ...не буду казати, куди, та ще й заводить в спокусу вірну парафіянку. Прошу зрозуміти мене правильно – я не осуджую героя – зрештою, він може чинити що завгодно – я про те, що така поведінка мусила б мати якісь внутрішні глибинні мотиви, яких я - як читач – не побачив. Лише десь наприкінці – в моменті покаяння – проблиснуло щось правдиве. Усвідомлення власного жадання. Як на мене, саме тут бракує більшого акценту.

Русизми і суржик у тексті можна віднести до особливостей прямої мови персонажів. Тим паче. що оповідь від першої особи. Хоча можна було б в цьому плані трохи попрацювати.

Цим наразі і обмежуся. Якщо пан автор опублікує ще якісь історії зі свого (чи не свого) життя, то по їх прочитанні читач зможе зробити висновок, чи виявилась ця історія корисною для нього і, можливо, повідомить про це автора. Бо зробити такий висновок, не бачачи нових історій (як закликає автор наприкінці твору) вельми проблематично :)

З повагою,

Та не треба мене розуміти. Мене немає. Тут, на сайті немає. Є тільки мій твір, його й прошу обговорювати.
А що до того, чи я писав свою історію, чи художню... Є така думка, що щоб письменник не писав, він все одно пише про себе, навіть якщо він пише про польоти в космосі, а сам ніколи навіть не подорожував літаком. Взагалі, я писав про те, що добре знаю; і що, мені здається, дуже мало знайоме широкому загалу - життя сучасного українського духівництва. Сподіваюся, вам було цікаво. Хоча про це Ви нічого не написали.
Якщо це історія моя, вона все одно мала б бути художньо опрацьована для того, щоб представити її читачу.
Якщо скажу, що історія моя, на мою голову посипеться купа звинувачень у поганій, негідній, підлій поведінці і т. д. Якщо скажу, що не моя, мені будуть говорити, що такого не може бути, що сюжет нереалістичний, і що для того, щоб таке відбулося, потрібно бути "ангелом во плоті" тощо. Я це не вигадую, кажу те, що мені вже доводилося чути в усній формі.
Ні, панове, панії й панянки! Мене нема. Прошу обговорювати мій твір. Чи він вартий уваги? Чи є від нього якась користь? Чи має він право на буття? Чи може найкраще його застосування: здати його на пукт прийому макулатури. Я готовий це зробити. Нехай вирішує читач.
Велика кількість гаківців живуть в іншому, відмінному світі: у Галичині. Священики там живуть зовсім не так, як на сході України. Ну що ж, панове галичани. Ось таке воно - життя українського священика на великій Україні. Будьмо знайомі!

Петро Муравій

© анонім (77.109.4.—), 01-10-2008

Тепер розумію Вашу реакцію на мій твір і звідки оце - "коханка". Коханка - парафіянка це занадто для правди, краще б це був вимисел. Проза залишила дуже двояке відчуття. Як для людини віруючої реакція більш негативна. Хоча як людина людині - захотілося Вас зрозуміти.

© valentina, 30-09-2008

Що стосується нових історій. Їх поки-що немає. Не писалося, бо не було реалізації вже написаного. Не можу й не хочу писати "в шухляду." Міг би писати що-завгодно, але треба дізнатися чого чекає й чого хоче читач. Писатиму для сучасників, а не для майбутніх археологів.Тому дякую пану Тарасові. Дякую за першу рецензію у моєму житті.
За свій твір я багато навряд чи зможу сказати й сам.
По-перше, дуже вже він відвертий.
По-друге, його оцінка з боку тих, кому я давав читати рукопис, була від захопливої до обурливої. І я поки-що хочу посидіти у сховку і обережно повиглядати за тим, що буде далі. Хто ще що скаже?
Загалом хочу разом з усіма вами, шановне панство, чомусь вчитися й чогось набувати в цій академії. Тому я не хотів би, щоб мій священний сан когось стримував від конструктивної щирої критики. Прийму й перечитаю все, що напишите. Якщо ваші відгуки чомусь мене навчать, буду вам тільки вдячним.
Щодо суржику, то він у повісті практично повністю у мові героїв. Хоч у реакціях першої особи-оповідача на стосунки з Мариною трапляється жаргон. Таке життя. Як люди висловлюються, такою мовою твір і написано. Самий перший мій читач зауважив мені, що у мене мова була занадто чиста, аж стерильна. Треба її, мовляв, оживити, додати чогось природнього, неоранжерейного. Я його послухав і тоді вклав в уста автору трохи жаргону. Може з цього приводу є інші, протилежні думки? Тоді прошу викласти їх тут.

Петро Муравій

© анонім (94.248.63.—), 30-09-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 8.9145529270172 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …