Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

А як на мене - містика

(Рецензія на твір: Фатум, автор: Тарас В'єнц)

Семенович у житті - пересічна людина. 42, з міцною статурою, охайною квартирою і бажанням жити, як усі - аж ніяк не герой. А героєм його робить саме його містична здатність бачити (чи створювати?) містичні знаки, тіні Смерті. Як на мене, в оцьому контрасті між звичайним буденним життям і таємницєю, що тут, поруч, за тонкою завісою, і є те, навкруги чого збудовано, і варто будувати оповідання. Чому ця завіса відхиляється інколи? Чому саме для цієї людини? Чому саме в цю мить? Все це питання з царини містики.
Хочу розповісти авторові та його читачам випадок з власного досвіду, цікавий тим, що в ньому все було ніби-то у відзеркаленні, ніби навпаки.
Був хлопець, колега по роботі, молодий, веселий. Любив життя, пригоди, анекдоти. Одного разу встряв в якусь бійку. Добряче побитий через день вийшов таки на роботу. Сміявся. Ми їхали з ним разом додому в одному вагоні метро. Сиділи поруч. Він, з синцями під очима, але як завжди в доброму гуморі, нахилився до мене, аби розповісти анекдот. Пам'ятаю навіть анекдот, хоча зазвичай вилітають з голови.
І я відсахнулася, тоді стала роздивлятися навколо - мене огорнув запах сирого м'яса. Парного, як тепер і колись на ринку. Але не в ті роки. Мене здивував цей запах, яким мене накрило як габою. В руках у мого співрозмовника нічого не було. Поруч ніхто не стояв. М'яса взагалі не було у вагоні, та мабуть, і в жодному магазині в місті.
Я б забула про це, якщо б наступного ранку, прийшовши на роботу, не побачила велике фото в чорній рамці. Мій вчорашній співрозмовник посміхався з нього весело, як протягом всього свого життя, що виявилося коротеньким. Вночі, через декілька годин після нашої розмови, його не стало.
А ще пізніше прочитала у якогось класика таку ознаку смерті - напередодні боя можна було, стверджує він, впізнати людину, для якої цей бій бстане останнім. За запахом свіжого м'яса.
Отакай неромантична ознака смерті - навіть якщо життя було ще молоде, сповнене веселощів і романтики.
В цьому ж оповіданні навпаки - романтичний своєю жахливістю блідий павук виповзає з чола неромантичного героя.
В таких контрастах і виникає справжнє містичне відчуття непроникності і в той же час присутності поруч таємничної запони...
Мені оповідання видалося дуже цікавим. От спогади навіяло...
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039724826812744 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати