Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Від нескінченності до безконечності

(Рецензія на твір: Я без кінця змальовую тебе..., автор: Ірина Новіцька)

Із «йоржиків» сайтівських публікацій редакція виділила цей вірш. Як НМД – не даремно. Я міг би надути щоки і поважно сказати щось на зразок «цікаво чи не цікаво». Але я заглибився в текст і спробував до кінця опанувати його. Оце жіноче «Мій боже» рівноцінне чоловічому «Моя богине», а далі – ціла низка художніх образів, далеко не «гомеопатичних», бо ввесь твір, від назви і до останньої строфи, настояний на цьому метафоричному обожненні того, заради кого написані рядки вірша. Ці рядки, гарно поєднані рефренами, можливо, якоюсь мірою лоскітливо-щемливі (особливо – в кінці вірша ), але то вже така доля кращих зразків української лірики. Ще одна «деталь» – дуже виправдане ( чи не інтуїтивно? ) вживання розмовного «безконечно» замість «безкінечно», бо воно підкреслює природність, щирість почуттів.
Тож, рекомендуючи твір, висловлюю думку про те, що творча традиційність віршування ніколи себе не вичерпає. І це видно на порівняльному прикладі поезій пані Ірини. Бо новомодне ( яке «новомодне» – в минулому столітті цю «новомодність» використовували ) віршування все-таки, НМД, поступається кращим зразкам традиційного – хоча б на прикладі одного автора.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041859149932861 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати