Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Епоха і таких рецензій

(Рецензія на твір: Останнє пришестя. Спроба епілогу., автор: Артур Томський)

© Олесь, 28-07-2008
Оце бачив Вашу одну рецензію. Дай-но, думаю, з віршами Вашими познайомлюсь. Так ні – дзуськи. Це непогано. Бо з Вами я згоден щодо технічної сторони вірша. Це і погано, бо мені здається, що Ваші вірші десь ще лежать. Не знаю, де, але лежать чи збираються у рядки і стовпчики.
Я Ваш твір зараз читаю та нотатки собі (чи для Вас) залишаю.
„не помітило, як я ступив”. Потрібна кома, бо „як” в даному випадку є замінником „коли”.
Але то таке. Дрібниці.
Після „оскаженіло” кома є зайвою. Мабуть, по інерції її залишили на полі тексту.
„Провінція” може образитись. В мене є таке визначення як „хуторянство” стосовно деяких висловів і варіантів гарно відомих слів, що псуються (на мою думку) їхньою навмисно-кострубатою зміною у напрямку сільського, і мене за це критикували, кажучи, що про місця проживання краще не нагадувати, бо наші предки де жили? У печерах. Це до Вашого твору не має відношення, але краще не нагадувати провінціалам про провінційне. Вони можуть цим пишатися. А додому спішать всі, коли така негода.
Вже про коми не буду. Поганенько у Вас з ними. Десь зайві, а десь – нема. Хіба що у іншому місці. Дрібниці, але важливі.
„Не треба”. Ось саме так дієслово і пишеться зі своєю рідною часткою. Тире загубилось після „головне” перед „справою”. „З’явлений” тарган. Нема такого прикметника, а є інший – дієприкметник. Ви його знаєте. Він не гірший за цей невідомий словникам прикметник. „Шкорбає” кирпата... Також я замислився. Хоча це сміливо – вигадувати заново чи витягувати з безвісті такі прикметники. Сміливо.
Вечірній перон – і знову навіжене сонце. Мабуть, події настільки швидкі.
Я не знаю, якої історичної доби відбувалися події, що змальовані Вами.
Читав я колись фантастів і радянських, і зарубіжних, і тому Ваш твір якось зрозумів.
Ще повітрям дехто гендлював.
Але якось все дуже швидко у Вас відбулося. Чи то такий народ, що так кидається невідомо на що? Як дехто з користувачів МТС (в минулому UMC) на різні см-ки від номеру 1010 чи 7373...
Поздоровляю з дебютом.
Не вважаю за оповідання, як Ви і просили. За епілог вважати? Тоді зрозуміло, чому твір такий коротенький. А що було основною подією? Ханс Руддель дійсно саме той чи інший? Інших наче нема ж.
Щиро Олесь.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.042527914047241 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати