Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Я вірю...

(Рецензія на твір: Каз(оч)ка, автор: Степан)

Так, я вірю в любов. Навіть після того як прочитав, що почуття закоханості виникає внаслідок, коли в людському організмі починають взаємодіяти три специфічні амінокислоти. Але навіщо обирати для пропаганди віри в любов самих паскудних персонажів – принца і принцесу.

Хто повірить, що принц може бігати за принцесою спонукаємий чистою любов’ю? В нормальному світі це називається шлюбна унія як спосіб розв’язання геополітичних проблем і приєднання нових територій. Яскравий приклад тому княгиня Ольга. Їй було вже за 50, коли до неї почав засилати сватів цісар (розумів, що придане у княгині буде побільше ніж у Проні Прокопівни).

А ще принци, як і всі сеньйори мали право першої шлюбної ночі з своїми підданими. Був і інший спосіб утримуватись від сексу з принцесою – військовий похід. Переможців не судять. Тому ґвалтування під час війни було складовою військової доблесті.

Принцеси не відставали від принців. Так Жанна Тарк була єдиною цнотливою дівчиною, яка з’явилась при дворі короля. Тому її і перевіряли на наявність цноти, не могли повірити... А принцеси дійсно берегли цноту до весілля. В цьому їм допомагали куряча кров, вино, червоні чорнила (самі розумієте – гемінопластики тоді не було). Тож після першої шлюбної ночі простирадла були з необхідними для самолюбства чоловіка червоними плямами.

Така гарна ідея і такі паскудні герої.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043122053146362 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати