Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Рецензії

А я дочитав :)

(Рецензія на твір: Бог згасаючого сонця. Початок, автор: Олег МАРИЦАБО Серый)

© Камаєв Юрій, 07-05-2006
Одразу зазначу, що написати рецензію на „Бога згасаючого сонця” мене побудив факт особистого знайомства з автором. Драматургія загалом читається важче інших прозових форм – вона і призначена для іншого. Та мені вдалося добратися до кінця твору, на відміну від попереднього рецензента, шановного пана Коки (навіть без html-розмітки) :). Щодо сценічності цієї п’єси –ніц не скажу бо у цьому нічого не тямлю, і загалом прошу автора надто серйозно не сприймати мої нефахові зауваження.
Найперше – зауважу, що текст не безталанний, вистачає цікавих думок і є непогані авторські знахідки. Цікава ідея – що Деміург малоосвічений і сексуально стурбований підліток. Звідси і недосконалість й жорстокість створеного ним світу. Незле передана награна підліткова мізантопність цього персонажу. Як виявиться згодом - Деміург, творець нашого недосконалого світу - не Бог. Бог є і він насправді мудрий і добрий. Не знаю чи автор в курсі, але така єресь дійсно існувала і засуджена якимось собором ще у пізню антику. Цікаво обігрується реальна назва зупинки електрички під назвою Марс – село де кілька хат і магазин. Особисто мені дуже до душі припала думка, що громадський транспорт – машина часу, але дуже недосконала. Нею не потрапиш ні у минуле ні у майбутнє. Вона лише вбиває час. Фінал п’єси досить несподіваний і цікавий.

Тепер про недоліки. Перше, що спадає на думку – із двох сюжетних ліній, все ж, головна – Бомж Толік - Поет. На ній тримається основа твору. Інша – Деміург – Янгол – другорядна, загалом, без неї можна обійтися і крім обсягу твір багато не втратить. Ці два персонажі лише резонерствують. Досить дотепно, але згодом це втомлює – надто затягнуто. Я розумію, що власне у їх діалоги автор вложив багато розумних думок і парадоксальних сентенцій. Але, нмд, цю лінію потрібно якось міцніше ув’язати з іншою і сильно скоротити за рахунок основної. Крім того, у драматургії сценічна дія має набагато більше значення ніж у інших прозових формах. (наприклад, цим наші режисери пояснюють практично цілковиту відсутність постановок драматичних творів Лесі Українки). А власне дії у п’єсі пана Олега майже немає.

З повагою,
Кам.Ю
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0451979637146 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати