До "читав-перечитував" та деяких (якщо не всіх) інших

"як крук?"
Прошу вибачити, але ось ще така дрібниця, як збіг приголосних.
Ні в якому разі я не прискіпуюсь, звісно.
Знову був Олесь.
І, мабуть, на цьому крапка.
Не хочеться - бо все марно.

© Олесь, 11-07-2008

Ось і поспілкувались :) ...
Добре, що електронний папір не вицвітає, і тому завжди можна пересвідчитись в тому, що було, а чого не було.
Я не вважаюсь мистецтвознавцем, а читачем, як я і зазначив, і трохи - автором. Рецензія була рецензією. Вона не була візитом ввічливості або візитом нечемності.
Яким має бути авторський твір - я вже побачив з кількох відгуків. А яким він вийшов - ми всі бачимо самі. Сподобався. А хто писав, що він є поганим?
Не писатиму я довгих коментарів.
Кому було цікаво - той і висловився.
Дякую за все, а особливо - за взаєморозуміння, яке було - і явним, і тонким - майже відсутнім.
Ніяких поз ображеного я не побачив. Принаймні, від себе.
Творчо щасти усім. Особистого не торкаюсь.

© Олесь, 11-07-2008

ви, Т.М., щось із чимось поплутали - де це ви бачили що я вдався до висміювання і цькування? чи,скажімо, Дана Рудик? чи андрій? я спілкуюся з паном Олесем коректно і ввічливо (після того як він дещо змінив тон) інша річ що я не згоден з рядом його поглядів. І ніхто з ним не сперечатиметься, якщо він буде вдаватись виключно до критики тексту (навпаки - це тільки вітається! і мушу зауважити - дуже вітається!), а не переходити на особистості з різними закидами. а ще одна з основних хибних думок пана Олеся - це про несприйняття критики на ГАКові взагалі: смію вас запевнити, що він помиляється... чи бачить тільке те, що хоче бачити. як і ви:) перечитайте уважніше.

по текстові дозволяться все, з переходом на особистості - не все.

а те що "Поезія, мов ріка, не буває однаковою, - щоразу черпаєш інше натхнення і відчуття від того у всіх різні... І це класно!" - хто б з цим сперечався!

щиро ваш, Т.

© анонім (89.178.185.—), 09-07-2008

до Т.М.
та ні. не так усе. якби це була тільки критика недоліків(як їх бачить рецензент, ясна річ), то ніхто б нічого не казав. замість цього він в черговий раз поліз доносити всім думку про сучасну поезію(((: на прикладі творчости п. Дани. не було би останнього "ліберального"(а яке ж відчуття такту((((: )абзацу, чи був би він про текст - і нічого цього не було б. дрібні вади твору з точки зору Олеся, вочевидь, з моєї точки зору, такими не є. але я йому лекцій не читаю з теорії поезії, як і ніхто инший. в той час, як він звернувся до Татчина (і до всіх решта) одразу в назві - і сам признався, що чекав на реакцію. так що нема чого і кого тут захищати. Дана правильно все сказала. і відгук її насправді ввічливий.

повага починається з себе. пишеш до всіх - всі можуть відписати.

© Андрій Деревенко, 09-07-2008

А Вам не здається, пане (смію думати) Т. М., що з підпускання шпильок почав саме пан Олесь? І таких собі натяків про специфіку спілкування на ГАКу ("Поезія, любов, спільнота, когорта, дух...")?
Я розумію Ваше бажання підтримати колегу по форуму, воно робить Вам честь. Але не треба звинувачувати Татчина у тому, чого він не робив. Сергій висловив свою думку коректно і чітко, не вдаючись до образ (з чого, до речі, почав ліберальний рецензент - прочитайте уважніше назву). І він же почав від отих "многа букафф" своїм досить таки зверхнім тоном. Хто сіє вітер - пожинає бурю. Це загальновідомо.
У повсякденні я особисто ставлю більше на логіку, аніж на фантазування. :) А тому добре зрозуміла, про що йшлося рецензентові у даному випадку. На це йому однозначно вказали інші дописувачі.

© Дана Рудик Статус: *Маестро*, 09-07-2008

А знаєте що дивно, людоньки, чи то-пак, панове поети ? Рецензія написана логічно правильно і строго тексту, автор навів недоліки вірша, які він бачить - збитий ритм.
Замість отих "многа букафф" пан Татчин міг просто написати про особливий стиль автора, а не вдаватися до висміювання та цькування. Поезія, мов ріка, не буває однаковою, - щоразу черпаєш інше натхнення і відчуття від того у всіх різні... І це класно!

Т.М.

© анонім (92.112.34.—), 09-07-2008

ви, Олесю, самі ж пустили хвилю в склянці води, а потім стаєте в позу і позиціонуєте себе як ображеного. А якого ви, власне, чекали відгука на свій тон?
З вашої влетенської кількості букафф я рівним чином нічого не зрозумів - окрім, хіба що, питання щодо стану сучасної художньо-поетичної творчості і ще того, що якби не "притаманна вам ліберальність", то ви б каменя на камені не лишили від ГАКу загалом, і від Д.Р. зокрема:
"Я максимально використав притаманну мені ліберальність, намагаючись звести до мінімуму критику. Я ще ж маю ритмограму цього вірша..." - ви не лякайте мене так, бо ще серцевий напад станеться!
А ще я зрозумів, що ви обома руками - міцно!- тримаєтесь за технічну складову твору (творів). Звичайно, ритмограма, як і інші складові, - то є круто! І мають вони бути на висоті:) Але це не вирішальне у текстові. Є тексти, які порушують всі канони віршування, але лишаютья текстами дуже високого рівня. Механістичний контроль за складовими вірша у цьому випадкові стає другорядним чинником контролю й віддає віжки чуттєвому й несвідомому. І автор сам вирішує: чи дотримуватись букви віршування, чи піти іншим шляхом - власним. А ви до нього з мікрометром: а ну-но, повернися, а тепер ще повернися, хай я тебе заміряю з усіх боків., а тоді складу, помножу, поділю й взнаю що ти за поет! Нє, хєровий ти поет - ти один наголос змінив і кому пропустив :( І потім, ваші бачення - це ваша суб"єктивна оцінка, яка в іншого може бути тотожно відмінною, а ви потребуєте від колег погодження тільки з вашим баченням-трактуванням тексту.
Що ж до вашого питання стосовно "сучасної української художньо-поетичної творчості" (тут я всміхаюсь), і того що ви не почули на це питання ніякої відповіді, то одне з двох: або нікому це ваше питання нецікаве (що цілком можливо:), або ви його сформулювали таким чином, що нікому не цікаво на нього відповідати. Я чомусь думаю - що друге. На ГАКові достатньо прикладів активного обговорення будь-яких речей, то напишіть таку статю, щоб дописувачам аж кортіло долучитись до спілкування. От і все - хтось та підтримає вас! (до речі, цього вашого питання я раніше в очі не бачив:)
На мою думку, це питання риторичне і псевдоглобальне, і ніякої адекватної відповіді на нього ви не почуєте, бо скільки дописувачів - стільки й думок. Це швидше питання до самого себе, й відповідь кожен повинен дати сам: щось типу - а що ти зробив для... чи - а як ти самовдосконалюєшся... чи якесь інше бла-бла-бла. Тобто тут також потрібно починати з себе. Все інше - просто аналіз.
Це питання штибу - сучасний стан Всесвіту на 08.07.08.
Зайдіть в бібліотеку, крамницю, подивіться на полиці, долучіться до мережі, вивчіть зміст - і отримаєте відповідь на своє питання.
А моя заувага щодо "писати за себе" дуже слушна, бо "про себе" - (я вам, до речі, цього не радив) це зовсім інша річ: про себе на чужих сторінках - то, швидше, моветон; про себе писати треба у власних текстах, так що у даному випадкові це підміна понять.
Іншим разом не постіть таких великих відкугів, і не змушуйте так само розлого на них відповідати (пишіть окрему дискутивну статтю) - це важко читається. Я міг би обмежитись попередніми відгуками й не писати нічого, але відповідаю суто для діалогу, щоб ви не звинувачували всіх у мовчанні: думку вашу зрозумів - з нею не згоден.
Т.

© анонім (89.178.220.—), 08-07-2008

напишу просто. ви не зрозуміли з вірша нічого. я вважаю його класним. ви - ні. і не було би таких довгих відгуків, якби ви до критичного розляду не додали іронії і узагальнень щодо сучасної поезії та метрів сайту(((((: ото вже загнули. на тому і мистецтво тримається - на різноманітности. таке.

перл - це "Я максимально використав притаманну мені ліберальність"(((: ви ще той ліберал (((((: толерантна реца, слів нема(((:

хорошого вам настрою. а про долю поезії.. вона дасть собі раду краще занас із вами. я так чомусь вважаю. але то таке, як ви сказали "forget it".

© Андрій Деревенко, 08-07-2008

Дуже втішна відповідь :))))
ЩАСТИ ВАМ.

© Олесь, 08-07-2008

не "Про себе писати", а "за себе" - це різні речі, читайте уважно.
Т.

© анонім (78.106.9.—), 08-07-2008

Шановні творчі колеги, дякую за ваші відгуки - я не виключав такого розвитку подій.
Обов’язково мені вкажуть на очі, яким щось муляє – чи чиясь слава, чи чиясь згуртованість. Тому я утримувався від рецензій до творів, що належать (а особливо уславленим) митцям. Бо хто я? Читач, трохи автор – і все. Не тактик, який прораховує кожен крок. Проста собі людина, яку дивувало і дивує, а також і псує настрій та ситуація, коли їй кажуть, що та переходить на особистості. Тому вона і зверталась до рецензій, а не до авторів. Нам (прошу вибачити, що долучаюсь) авторам, притаманно звертатися до неживих предметів – зірок, планет, долі, богів, якихось інших речей – святої води, криниць... Хіба не так? Я не знаю нікого з вас – хіба що за інформацією на авторських сторінках. А бачу твори.
Крізь ваш зі мною електронний творчий клуб проходить якщо не сила-силенна, то немала кількість потенційно нових авторів. Може, я помиляюсь, але вони хотіли би вчитись віршувати сучасно (чомусь ця сучасність куди тільки не влізла), як і я – якщо не віршувати, то принаймні, знати, а що ж воно таке – те, про що я вже не хочу згадувати, бо вже мав змогу використати шанс безплідно чекати на відповідь. Так, я востаннє (зарікалася свиня) спробую оголосити предмет моєї цікавості – сучасна художньо-поетична творчість про неї згадую, бо відчуваю, що відповідь буде неочікуваною або для мене, або для тих, хто вважається її співцем, якщо не авангардом.
І що ці нові люди бачать? Те, що і я. Творчі відносини – толерантні і не дуже, захвалювання і доречна, розумна, тонка критика. Як і чиясь нищівна. Не моя. Вірші ще бачать – близькі до відомих віршових розмірів, невідомо яких віршових розмірів, далекі від відомих віршових розмірів. І все, що біля них чи під ними.
Мені гарно відомо, як впливає на настрій неприємна рецензія, як його поліпшує – приємна, і яку роль може зіграти приємно-чергова – перша, друга, десята...
Я максимально використав притаманну мені ліберальність, намагаючись звести до мінімуму критику. Я ще ж маю ритмограму цього вірша. Складна вона, неповторна, а я її намагаюсь розшифрувати, знайти щось небачене, осягнути незрозуміле.
Про яке покаяння Ви кажете, шановна Дано? Я до нього закликаю чи що? Фантазуєте Ви гарно - що й казати. Дякую за Ваше побажання мені любові (я знаю, як за новими якимось правилами звучить у родовому відмінку цей теплий іменник). Напросився... Так – я ж про неї згадував у самому початку моєї рецензії.
Ваш вислів про „блямбочку” не коментую. Може, Ваше творче звання для Вас цими самим і є. Звідки мені знати? А для мене – це певний рівень творчої величі. Ось так. Про почуття гумору прочитав з розумінням :)

Звертання на „шановний” без імені в даному випадку приймаю. Бо сам на таке і напросився - тому і дякую, шановний пане Татчин. Все правильно, логічно. Ти мені, я – тобі. Гарна основа творчих взаємовідносин у такому ж колективі. Дякую. Також не менш щиро :)
Нікого я не повчаю (я тільки і роблю останнього часу те, що цікавлюсь, а оце учора не витримав), бо мені здається, що це не є моєю прерогативою, а якщо Ви дійсно пильні, то Ви, можливо, якісь ще. Доброзичливі до творчого колеги, чутливі. Про інше і згадувати і не хочу, бо я не найпильніший. У нас у всіх є очі, якщо ми тут за допомогою них щось робимо. Хіба не так? І у всіх є свої мотиви поводитись тим чи інакшим чином. Чи просто обставини. Чи виплески емоцій. Глетчери та гейзери.

Я Вам усім зичу творчих успіхів. Одним з головних (а, може, якихось інших) моментів є те, що про ці дрібні вади твору ми так і не згадали. Наче їх нема, або мовчання – це знак згоди. Спасибі ще і на цьому. Про себе писати не на своїй сторінці, як Ви мені, пане Татчин, рекомендуєте, мабуть, не варто. Думки виклав, ситуацію пояснив. Не втримавшись, таки вказав на те, чого я не хотів би робити і що мені бажано не приписувати.
На все добре.
Щиро Олесь.

© Олесь, 08-07-2008

Cергію, Ви мене випередили, та все ж...Пане Олесю, у «читав-перечитував» є, між іншим, ім’я – Сергій Татчин. Вельми талановитий поет, треба сказати. І зовсім не тому, що він написав мені схвальний відгук (хоча Вас, мабуть, трохи колотиме ув очі ота блямба біля його імени – «Гуру»).
Чудово розумію Вашу іронію з полиновим присмаком гіркоти. Мушу розчарувати Вас ще більше– титул «Маестро» не я сама собі домалювала. Як і самі собі не дописали титулів Кока Черкаський, Олесь Бережний, Антон Санченко, Михайло Карповий та деякі інші дописувачі сайту. Треба віддати належне винахідливости і почуттю гумору шановної Редакції, яка придумала оці всі номінації, щоб трохи розважити пишучий народ . Ні більше, ні менше – на засаді доброї забави. Щоправда, як правильно зауважив пан Цибенко, не у всіх оте почуття гумору є. На декого це, смію думати, діє, як мулета на бика – очі кров’ю наливаються, і ніж у кишені розкривається. І закипає потиху праведний гнів... :)
Згідно з Вашими твердими засадами віршування більшість дописувачів сайту повинна б публічно покаятися і, посипавши голову попелом, перестати писати взагалі. Але ж не перестануть, гадюки отакі, шкребтимуть пером і мучитимуть клавіатуру далі. І відгуків писати не перестануть. Любов, знаєте, дійсно сліпа – якщо вона справжня. Саме такої любови і Вам бажаю.
А якщо Вас дратує ота моя блямбочка, то може варто написати редакторам? Мовляв, чого це ви таким-сяким графоманам високі титули роздаєте і профануєте Високу Поезію...
Можливо тоді декому полегшає? Але це вже риторичне питання...

© Дана Рудик Статус: *Маестро*, 08-07-2008

до того, хто написав "До "читав-перечитував" та деяких (якщо не всіх) інших" - саме так можна було б назвати мою вам коротеньку відповідь :)
це ви, шановний, з ким зараз розмовляли? якщо зі мною, то звертайтесь до мене прямо - чи то з питанням, чи з закидом (і те, і інше - діалог називається). а якщо не зі мною, а виключно з авторкою, то перейматися так моїм коментарем, та ще й з такою назвою - свідоцтво того, що ви дійсно наче "з неба чи з діри якоїсь?".
якщо я вважаю за потрібне вказати на плюси чи мінуси, то я так і роблю. якщо цього не трапляється - то цьому також є причини. це моє абсолютне авторське право. а виходить, що ви розумніший (чи пильніший) за всіх, і повчаєте мене "та деяких (якщо не всіх) інших" писати відгуки і реци:)
пишіть тільки за себе - це золоте (якщо не платинове) правило.
не менш щиро, Татчин.

© анонім (78.106.245.—), 08-07-2008