Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Затамувавши подих

(Рецензія на твір: Алегорія печери, автор: Ніка Новікова)

[Тиша]
Я не знаю, свідомо чи ні, але початок у вас неначе взятий з одного поетища, який написав:

Літера до літери,
всі поети підари.
Тільки я не підар,
не гвалтую літер.

[Вдих]
Насправді чудово. Не можу сказати, що я все тут зрозумів, але чудово.

Буду точнішим: я не зрозумів головного: назви. Алегорія - це коли якісь абстрактні речі виражаються за допомогою конкретних якихось речей. Алегорія хитрості - лисиця. Алегорія добра - ну, наприклад, самаритянин. Алегорія мудрості - сова. Таке. Але алегорія печери? Печера - це не абстрактне поняття. Може, малося на увазі те, що платонівська печера собою представляє? Ілюзії, в полоні яких ми перебуваємо, коли ми молоді?

Але молодості не притаманна рефлексія. Тим більше - усвідомлення власних ілюзій. Значить, маємо такий відсторонений погляд на молодість - з відстані прожитих років, досвіду, зрілості. Але це припущення настільки дисонує з тим уявленням, яке у мене склалось про авторку, що доведеться це уявлення переглянути.

Хто ти, Ніко Новікова?

[Видих]

І знову згадався Сергій Татчин. До чого це?

Правка: надвоє.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041693925857544 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати