Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Місто, якого вже нема

(Рецензія на твір: Коридори мого міста (Ч.2), автор: Настя Мельниченко)

Почав читати ваш твір і відразу подумалося, що він буде про дігерів і в ньому будуть підземелля і катакомби, каналізаційні колектори, довгі звивисті коридори, повороти, лабіринти, купи хламу, пилу та різних почвар. Справді, чимало цього тут є, і навіть більше. Але я б не назвав це повістю про дігерів. А якщо і є, то лише один. Початківець. Мимоволі. Під час прочитання можуть виникнути деякі асоціації із славнозвісною ”Штольнею”, однак це зовсім інше. І набагато краще.

Це мандрівка. Можна сказати і в паралельну реальність, і в задзеркалля, і в минуле. А швидше у це все разом взяте. Це мандрівка у Київ, який був, якого нема, але який все ж є. Подорож головної героїні нагадала мені два оповідання Богдана Малини, в яких головні герої здійснюють подорожі, то в минуле Львова, то в Анти-Львів.

А тепер детальніше.

”Та і Юри тут вже давно не лишилось.” – у мене склалося враження, що Юра не людина, а предмет

Епізод із незнайомкою в японському ресторанчику. Я не бував у японських ресторанчиках, але все ж не можу уявити, як головна героїня могла спостерігати за незнайомкою, перебуваючи за ширмою. А може це незнайомець? І отой епізод із недопалком. Хіба це видно за ширмою? І, взагалі, навіщо було акцентувати на цьому увагу. Якби ця незнайомка, була як та рушниця, що вистрілить в кінці, а вона так і ніякої ролі у творі не зіграла. Як на мене, варто цей епізод прибрати.

Епізод зі сном. Мені здалося, що чоловік просто не прокинеться, а впаде у стан на зразок летаргічного сну, але теж непогано.

”Я старалася не озиратися, старалася силою волі відгородитися” – двічі ”старалася”

”під полку від сорому” – може ”полицю”

”заввіграшки” – завиграшки

”глупо боятися” – мені здається, що краще ”марно”

Сподобався розділ із потягом, у якому герої забували все – страхи, турботи, навіть своє ім’я. Така собі релаксація під час подорожі і можливість краще пізнати самого себе.

”сам дивне” – ”саме”

Щиро І.С.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026780128479004 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати